Навіґація за темамиЯк користуватись

Розглядаючи драматичні події у Криму та на Донбасі, що розгорнулися навесні 2014 року і тривають досі, чимало експертів та й просто громадян України вбачають у них ледь не безпосередні наслідки революційних подій, що спалахнули восени 2013 року. Та чи справді Евромайдан запалив це небезпечне багаття, якого досі не можна загасити? Чи Революція гідности, яка несла ідею европейськости, що передбачає демократичність, узаєморозуміння і толерантність, могла призвести до жорстокого протистояння? Та й чи на порожньому місці відбулись анексія Криму й окупація частини східної України? Чи справедливо Російська Федерація вважає Азовське море мало не за власну внутрішню водойму й дозволяє собі збройні напади на українські судна в районі Керченської протоки?
Нещодавно Кас Муде завважив, що «популістські ультраправі партії є найдослідженішим партійним сімейством у політичній науці». І хоча на Заході інтерес соціологів до ультранаціоналістичних політичних груп і мереж (не лише партій) за цю чверть століття суттєво зріс, про центрально-східних і особливо постсовєтських праворадикалів цього не скажеш. Звісно, вже існує певний корпус наукової літератури про них. Але чимало деталей, а також обставини появи та розвитку значущих праворадикальних угруповань в Угорщині, Словаччині, Польщі, Румунії, а особливо Сербії та Україні все ще чекають на дослідження, контекстуалізацію та інтерпретацію. Навіть попри те, що деякі із цих партій у певні періоди входили в коаліційні уряди своїх країн.
25 липня 2016 року в Анкарі у столітньому віці пішов із життя професор Галіль Іналджик. Він був визнаним світовим авторитетом з історії Османської імперії. В османців та сучасних турків таких науковців шанобливо звуть Ходжею — Вчителем. Галіля Ходжу багато що пов’язувало і з Україною. Він походив із кримських татар — його дід по батькові був муедзином у соборній мечеті Хан Джамі в палаці кримських ханів у Бахчисараї. Його навіть плутали з одним дуже відомим вихідцем із України: Ходжа любив розповідати, як паризькі студенти сприймали його за генсека Брєжнєва. Одного разу він відвідав Україну. Але найважливішим є те, що його студії стосувалися України. Ні, він не присвятив їй спеціяльних праць. Проте османці три століття володіли історичним півднем України, себто степами та чорноморським...
Рік, що минає, видався багатим на неординарні події як у політичному, так і в культурному житті. Планета ловила покемонів, голосувала на референдумах у Британії, Нідерландах, Італії та на виборах у США, Молдові, Болгарії. Спостерігала неліберальну демократію в дії у Польщі й Туреччині, співчувала жертвам терактів у Брюселі, Берліні, Багдаді та війни в Сирії. Намагалася впоратися з популізмом та збагнути, як жити в епоху постправди. Ми ж, українці, не тільки споглядали світ довкола нас, а й боролися, дискутували та створювали нове уявлення про себе. Як підсумок 2016 року ми підготували підбірку із двох частин: у першій розповідаємо про п’ять статтей, які найбільше зацікавили читачів нашого сайту; у другій — про п’ять матеріялів, що увібрали в себе редакційний погляд на ідеї, реакції ...

Сторінки5