Навіґація за темамиЯк користуватись

Першим дзвіночком про внутрішню небезпеку, яка загрожує опануванню України українською культурою та мовою (парадоксальна проблема, але реальна) став факт стрімкого переходу чималої кількості номенклатурних «борців із націоналізмом» – від партпрацівників до «бійців ідеологічного фронту» – до табору завзятих українофілів. Допоки боротьбу за українську мову та культуру, за політичні права українства провалили морально авторитетні в суспільстві люди, вона здобувала прихильність людей, нерідко далеких від українства. Відтепер, коли «борці з націоналізмом» терміново стали «науковими націоналістами» і з номенклатурною заповзятістю заходилися відтісняти з перших ролей тих, хто справді уболівав за Україною, ситуація почала змінюватися.
Нове варварство намагається наступити саме там, де плівка модерної цивілізації була занадто тонка. З енергією, гідною кращого застосування, пострадянські еліти витрачають на демодернізаційну творчість швидковитратний ресурс часу своїх суспільств. Економіка за демодернізованої системи влади зазнає «загустіння», витворюючи великі неповороткі повільні інституції. Модерне підприємництво загнано в малозначущий уклад, а державні корпорації – або й приватні, але створені з метою паразитування на бюджеті та державному майні – стають основним каналом отримання і перерозподілу благ. Одержувачі благ, нездатні до самозайнятости, – це сформовані клієнти, напівзалежні, атомізовані суб’єкти, які не відчувають великої потреби у громадських та економічних правах.

Сторінки2