Знищення центру

Січень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
126 переглядів

1.

Два міста: теперішня та попередня столиці Польщі. Відмінні між собою так, як можуть різнитися середньовічний город із замком на скелі й сотнею святинь – і збудований упродовж трьох останніх століть промисловий та адміністративний центр, задивлений радше в майбутнє, ніж в історію. Плани цих міст також відмінні: концентрично розбудовуваний довкола старого ринку Краків наростав, ніби стовбур дерева, шарами. Варшава відсунула на узбіччя свою Старувку й розвивала решітку вулиць більше на новомодний американський манер. І, нарешті, доля у двадцятому столітті. Краків якось уник історичних небезпек, його центр залишився майже неторканим: Варшава – навпаки: вщент знищена війною та планомірною руйнівною акцією гітлерівських військ, по війні вона відбудовується й реконструюється згідно з мінливими ідеологіями та естетиками.

Мешкати у Кракові й мешкати у Варшаві завжди означало дві різні речі. Особливо у XX столітті ці різниці були роз’ятрені до найбільшого ступеня. Краків як «дім» неначе давав сховок від історії, завжди був міфічною садибою, близькою до національних святинь і святості, «польським Акрополем», а отже «домом-святинею», де кожний елемент глибоко закорінено в часі й традиції. Інакше з Варшавою – даючи почуття екзистенції «поблизу життя», в центрі політичних та економічних подій, вона увиразнювала ненадійність дарованого людині осідку, його підвладність катастрофам і катаклізмам. Варшавський дім – це радше дім зі «Щоденника» Мірона Бялошевського: побитий снарядами, перетворений на руїну, опущений у підвал, у якому втікачі від знищення знаходять тимчасовий прихисток. Я зберігаю у своїй краківській оселі дивом зацілілі у варшавському повстанні нафаршировану уламками бомби невеличку туалетку й подірявлені альбоми з передвоєнними родинними фотографіями, – депозит січеної вітрами історії Варшави у безпечнішому краківському сховку.

Навіть приводи до кепкування ці доми дають різні: з Кракова сміються як зі столиці консервативного міщанства – того, з «Моральності пані Дульської» або із сатир Боя, а з Варшави – як із місця, де реалізувалися інтеліґентські суспільні утопії – чи то у версії Жеромського, чи Берента, чи, нарешті, Молодиків із Ґомбровичевого «Фердидурке». Отже, ці доми були різними навіть у своїй неавтентичпості або ґротесковості: кожен прив’язаний до осібної парадигми і власної традиції.

Часи комунізму повелися з Краковом і Варшавою по-різному, з обох, одначе, витворюючи міф. Після 1945 року в літературних образах Кракова переважає, звичайно, старість, традиція, консерватизм; в образах Варшави – новизна, новочасність, але також невіддільні від них дешевина та штучність. Обидва міста, вже й перед тим відмінні, ще більше віддалилися одне від одного в повоєнні літа, уподібнюючись уже тільки периферійними кварталами, забудованими найбридкішими, стандартними корпусами. Адже нова влада та нова ідеологія здійснили – й у Кракові, й у Варшаві – генеральний штурм створеної століттями просторової структури цих міст, намагаючись трансформувати їх за новим зразком. В обох випадках ця атака провадилася по-різному й дала відмінні результати, хоча ідейне підґрунтя і тут, і там було подібним.

Традиційне місто є простором великою мірою неоднорідним та ієрархізованим. Воно розбудовується як оте первісне селище, що про нього писав Еліаде, довкола святого місця, центру світу, довкола осі його обертання, якою може бути тотемний стовп, але не менш успішно – вежа костьолу. Відстань від цього осердя визначає суспільне значення окремих місць простору. Класичний приклад такого міста з центричним устроєм – Краків, де найстарші, найбагатші й найзаслуженіші родини займали кам’яниці біля Головного Ринку та в його околицях, урядові та середньозаможні кола займали загалом територію міста поміж кільцем старих фортифікацій і так званим Другим округом, а далі взагалі мешкали робітники, дрібні ремісники або крамарі. Це були, звичайно, не залізні правила, радше статистичні, що не заважало вбачати у...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі