«Життя за Царя» Міхаіла Ґлінки та імперська ідеологія

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
5
606 переглядів

1836 року в Европі відбулися прем’єри сімнадцяти новостворених опер: семи у Парижі, трьох у Неаполі, двох у Лондоні та по одній у Венеції, Ляйпциґу, Відні, Маґдебурзі та Санкт-Петербурзі. Лише дві з них — «Гуґеноти» Джакомо Меєрбера та «Життя за Царя» Міхаіла Ґлінки залишились у стандартному репертуарі оперних театрів дотепер. Інші ж — а серед них були твори і видатних митців (Ґаетано Доніцеті й Рихарда Ваґнера), і композиторів «другого плану» (Даніеля-Франсуа Обера, Саверіо Меркаданте, Гайнриха Маршнера), і тих авторів, про яких сьогодні знають лише вузькі фахівці (Майкла Балфа, Джона Хула, Іполіта Монпу) — канули у Лету.

Щасливу сценічну долю ґлінкинської опери легко пояснити безсумнівною художньою досконалістю твору. Продумана й вивірена музична драматургія, прекрасні арії та хори, ефектні танцювальні сцени, органічне поєднання традицій італійського belcanto та російської пісенности — все в шедеврі Ґлінки вирізняється мистецькою довершеністю, вищою майстерністю. Однак, на відміну від інших опер, — попередників та найближчих сучасників, що також входять до стандартного репертуару оперних театрів (тих же «Гуґенотів» Меєрбера чи створених на рік раніше «Пуритан» Беліні та «Лючії ді Ламермур» Доніцеті), — лише видатними художніми властивостями тексту справа не обмежувалася. Неабияку роль тут відіграв і чинник гідної подиву відповідности Ґлінчиної опери вимогам російської імперської ідеології з її трьома відомими уваровськими принципами: православ’ям, самодержавством та народністю. Ґлінка, надзвичайно точно 

влучивши в тон доби, став офіційно визнаним. «Життя за Царя» стало на майже ціле сторіччя офіційно-патріотичною оперою, знаменом та символом російського автократичного націоналізму,

— справедливо вважав Лєонід Сабанєєв [курсив автора. — Ю. Ч.]. Зазначимо, що сюжет про подвиг селянина Івана Сусаніна та лібретиста опери (барона Єґора Розена) за погодженням із Ніколаєм І рекомендував композиторові Васілій Жуковський — автор слів першого офіційного гімну Росії, наставник майбутнього імператора Алєксандра ІІ. Очевидно, зовсім не випадково Ніколай І, який був присутній на прем’єрі, погодився на те, щоб оперу було присвячено йому. «Життя за Царя» не просто ілюструвало важливі для імперії ідеологеми, але й активно формувало та емоційно забарвлювало їх. Відповідно, імперія, зацікавлена у постійному відтворенні й транслюванні цих своєрідних мисленнєвих вірусів, усіляко сприяла їх поширенню, а відтак забезпечувала функціонування опери у суспільстві, насамперед — її сценічне життя. Пригадаймо декілька фактів. 

Прем’єра «Життя за Царя», приурочена до відкриття відновленого Імператорського Санкт-Петербурзького Большого театру, була подією державного значення, і її надзвичайно ретельно готували. Досить сказати, що тільки оркестрових репетицій відбулося принаймні 36. На одній із них, за спогадами Ґлінки, композитор зустрівся із царем Ніколаєм І, який особисто контролював процес приготування вистави. Імператор поцікавився в автора опери, чи задоволений той артистами, і був дуже втішений позитивною відповіддю. Крім того, відомо, що іще до того, як узимку 1835–1836 років Дирекція Імператорських театрів прийняла твір до постановки, окремі фраґменти опери автор (що був неабияким педагогом-вокалістом) розучував із солістами Імператорських театрів, які готувалися виконувати провідні партії: басом Осипом Петровим (Іван Сусанін) та альтом Анною Воробйовою (Ваня). У березні 1836 року весь перший акт «Життя за Царя» було виконано у будинку князя Михайла Вієльґорського (на цьому виконанні був присутній Директор Імператорських театрів обох столиць Алєксандр Ґедеонов). Після прийняття опери до постановки (квітень 1836) ансамблеві репетиції...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі