Життя після Путіна

Грудень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
986 переглядів

У липні Сполучені Штати і Европейський Союз урешті-решт подолали свої розбіжності й ударили по Росії жорсткими санкціями, після того як було збито лайнер MH17 Малайзійських авіяліній. Пінцети і скальпелі попередніх санкцій викинули на смітник. Цього разу під санкції потрапили цілі галузі: оборони, фінансів та енергетики, поміж іншого й «Сбербанк», найбільший комерційний банк Росії.

Якщо першу хвилю санкцій США кремлівська еліта взяла на кпини (сірий кардинал Владіміра Путіна Владіслав Сурков, проти якого в березні ввели санкції, глузував, що йому в Сполучених Штатах подобається тільки Тупак Шакур, який помер 1996 року), то цього разу було не до похвальби. Тепер Ґеннадій Тимченко, який, відколи його давній друг Путін прийшов до влади, магічно став мультимільярдером, подолав свою алергію на світло рампи і публічно виплакався про те, що не може поїхати із сім’єю відпочити на півдні Франції чи відвідати дев’ятнадцятирічного сина, який вчиться в університеті у Швайцарії. Cєрґей Марков, путінський яструб, який працює в комітеті із закордонних справ Громадської палати РФ, зазначає:

Наша громадськість схильна недооцінювати їх, проте ці санкції значно серйозніші, вони не персональні, вони галузеві. Тому впливають на доволі значну кількість людей. Окрім того, вони неґативно вплинуть на найважливіші для російської економіки підприємства. І вони вдарять по населенню. Можливо, ми відчуємо їх не відразу, однак це станеться.

Утім, якщо залишити осторонь питання про необхідність санкцій як покарання Путінові за його нерозсудливу політику на сході України, чи справді Захід замислився про те, що може статися, якщо вони матимуть успіх? Ті застереження, що прозвучали по обидва боки Атлантики, переважно стосувалися впливу на західну економіку, а не того, що трапиться в Росії. Ось натяк: «Російська економіка розвалиться швидше, ніж европейська», — каже Крис Віфер, відомий (і зазвичай оптимістичний) дослідник російського ринку та старший партнер «Macro-Advisory». 

А це спричиняє величезну проблему. Безмовний суспільний договір Путіна з російським народом ґрунтується на простому обміні: Путін ґарантує підвищення матеріяльного добробуту, а російський народ залишає політику Путіну. Поки що обидві сторони виконують свої зобов’язання. Більшість росіян підтримують лінію Кремля чи втікають від політики, як від чуми. Крім того, ВВП на душу населення збільшився від 1771 долара 2000 року, коли Путін прийшов до влади, до понад 14 тисяч цього року. Такі темпи росту швидші, ніж у Китаї. «Якщо відбудуться суттєві зміни в житті людей у Росії, — каже Віфер, — ми станемо свідками таких змін у політичній динаміці, яких досі не бачили». 

Геополітика й економіка — ось два джерела путінської сили, і обидва нині його підводять. На сході України Путіна дедалі більше заганяють у кут, а економіка вже майже рік тріщить по всіх швах через корупцію, неефективність і Олімпіяду в Сочі. Згідно з офіційними даними російського уряду, відтік капіталу вже досягнув 75 мільярдів доларів у першому півріччі 2014 року — ще до того, як ввели реальні санкції. (Для порівняння: відтік капіталу за весь 2013 рік склав 63 мільярди доларів, а 2012 року — 49 мільярдів доларів.) Росія фактично не перебуває в стані рецесії, але тільки тому, що ріст за весь рік заледве перевищує нуль. Міністерство економічного розвитку від грудня використовує термін «стаґнація», або застій. Застій повалив Совєтський Союз, і якщо економіка порине в рецесію, це може легко повалити й Путіна.

...
Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі