Збій програми

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
144 переглядів

Andrew Wilson, Ukraine’s Orange Revolution, New Haven and London: Yale University Press, 2005.

 

1

Перше, на що звертаєш увагу, читаючи нині будь-яку книжку про помаранчеву революцію, це точність прогнозів: наскільки автори текстів, писаних під час чи відразу після тих драматичних подій, здатні були передбачити все чи бодай частину того, що мало статись у наступні два – вже докладно відомі нам – роки. Скептики, звісна річ, завжди перебувають у виграшній ситуації. Навіть якщо їхні сумні передбачення не збуваються, усі їм на радощах це вибачають або й просто не зауважують їхніх ляпів. Оптимістам складніше: на них неминуче лягає частка вини за всі невдачі, й, схоже, лише найледачіші не спокушаються нагодою жбурнути в них камінцем, демонструючи всі переваги власного здорового глузду.

Ендрю Вілсон, безумовно, належав до симпатиків помаранчевої революції, а отже, до оптимістів. Як науковець він, звісно, постарався дотриматися максимальної об’єктивности, подаючи докладний звіт про події, що передували революції, були революцією чи ж відбулися невдовзі по її завершенні (книжку здано до друку в липні 2005 року). Спостерігаючи за першими кроками помаранчевої влади, він, зрозуміло, не міг не помітити ані схильности одних її представників до «надмірного компромісу зі старим режимом», ані схильности інших до «надмірного антиолігархічного популізму», ані, зрештою, не вельми зграбних намагань президента зайняти позицію посередині, що, пише Вілсон, своєю чергою, «мала би бути твердішою».

Цілком слушно і справедливо Вілсон говорить про дивну політику Олександра Мороза та його партії в новій владі: внесення до Верховної Ради законопроєкту про визнання російської мови як другої державної, підписання в Москві «угоди про співпрацю» з націоналістичною партією «Родіна», фактичний бойкот приватизації з боку представників Соцпартії на посадах голови Фонду держмайна та Міністерства сільського господарства, намагання соціялістичного міністра освіти ресовєтизувати шкільні підручники тощо. Він зауважує серйозні тертя в «еклектичному» уряді й «інстинктивно популістський» підхід Юлії Тимошенко до економіки, – зрештою, переважно вербальний, оскільки реально вона мала «невелику владу над економікою» (як і, додамо, над добором кадрів, не кажучи вже про ключову енергетичну галузь, яку президент і «любі друзі» вивели з-під її контролю); зауважує Вілсон і невиправдано широкі повноваження, надані Раді національної безпеки та оборони на чолі з Порошенком, «зокрема й контролювання питань, які до національної безпеки практично не мають стосунку».

Найтривожнішим у діяльності нової влади була повна відсутність інституційних (а не лише кадрових) змін і нагальних кроків у напрямку творення правової держави:

Чимало заходів нового уряду були сумбурними і суперечили чинним законам, а деколи й конституції. Ющенко продовжив кучмівський звичай видавання таємних указів, підписавши чотири десятки їх лише за перших два місяці. Назагал багато що робилося похапцем, оскільки ані новий президент, ані прем’єр-міністр не мали програми дій на момент інавґурації. Це не було великим гріхом (великодушно визнає Вілсон. – М.Р.), а лише додатковим доказом того, що їхня перемога для багатьох була несподіванкою.

Попри тривожні сиґнали, автор, як і більшість симпатиків помаранчевої революції, намагався бачити своїх персонажів дещо кращими, ніж вони є насправді. Звідси віра, що в Україні таки «заповідається кардинальна зміна еліт, яка не відбулася 1991 року»; що в країні з’явилася «потенційно критична маса людей, готових грати за правилами» (а не гратися з правилами, як колись саркастично завважив Хав’єр Солана); і що «перспективи швидко змінити поведінку держави і взаємини між державою та громадянами цілком непогані».

І в передмові, і в післямові до книжки автор застерігає, що матеріял надто свіжий, щоб робити далекосяжні висновки, і...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі