Зайві люди. Як виживають в Україні переселенці з Донбасу

Квітень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
10
762 переглядів

Минулого року наплив сирійських біженців спровокував гострі дискусії не лише в Евросоюзі, а й у всьому західному світі. Своя міґраційна драма розгортається і в Україні, де понад третина довоєнного населення Донбасу стала «внутрішньо переміщеними особами». На відміну від сирійців, ці люди не покидали власної країни, але змушені виживати самотужки у складних умовах. Для більшости з них перспективи є туманними.

Мандрівний народ

Перша хвиля переселенців посунула з Донбасу навесні 2014-го, коли влада почала переходити до рук сепаратистів. Передусім це були громадські активісти й усі, хто ризикував знайти себе у «чорних списках» самопроголошеної влади. Масовий exodus розпочався в перші дні літа, коли бойовики пішли на штурм луганського прикордонного загону, а по будівлі Луганської ОДА було завдано авіяудару.

Восени 2014 року активні бойові дії на Донбасі вщухли, але потік біженців не стих. Через війну частина місцевого населення опинилася на межі гуманітарної катастрофи. Ситуацію ускладнило рішення уряду припинити будь-які соціяльні виплати мешканцям непідконтрольних територій. Узимку велику хвилю біженців спровокував контрнаступ бойовиків у районі Дебальцевого та Донецького аеропорту, а також обстріли Маріуполя і Краматорська.

Точних даних про кількість переселенців немає. Станом на жовтень 2016 року на обліку органів соцзахисту перебувало 1,696 млн внутрішньо переміщених осіб. Окрім того, за даними Національної поліції, близько 800 тисяч осіб виїхали з непідконтрольних територій, але на облік не ставали. Тож ідеться про 2,5 млн переселенців, тобто близько третини сукупного довоєнного населення Луганської та Донецької областей. Для порівняння, приблизно стільки мешкає у Львівській або Одеській областях. Водночас у лютому 2017 року ООН оцінила кількість переміщених осіб у 800 тисяч — 1 млн, але методики підрахунку лишаються незрозумілими.

Допоможи собі сам

Виявивши цілковиту безпорадність влітку 2014 року, держава все-таки створила механізми допомоги переміщеним особами. Щоправда, ефективність цих механізмів сумнівна — головних проблем переселенців так і не вирішено.

Основна проблема ВПО — житлова. Лише незначна кількість переміщених осіб змогла отримати тимчасовий прихисток від держави, а грошова допомога на оренду житла є радше символічною: 2016 року кожному переселенцю виплатили в середньому по 1400 грн, а на держпрограму будівництва житла для ВПО в бюжеті-2016 узагалі не закладено коштів. Щоправда, деяким переселенцям видали земельні ділянки, однак кількість щасливців мізерна.

Друга проблема — працевлаштування. Станом на жовтень 2016 року 58% переселенців працездатного віку були безробітними, а з тих, хто працював до війни, мали роботу лише 52%. Ускладнює ситуацію загальне безробіття: на початок лютого 2017 року в Україні не мали роботи близько 430 тисяч осіб. 2014 року держава обіцяла компенсувати роботодавцям видатки на зарплату працівникам-переселенцям, але на ринку праці потенційні міґранти-безхатьки виглядають не виграшно. У 2015-му на Харківщині з невмотивованою відмовою працедавця стикався кожен п’ятий переселенець (а кожен третій — із відмовою в оренді житла).

Серйозно ускладнює життя переселенцям порядок реєстрації, який передбачає проходження процедури «фізичної ідентифікації». Якщо протягом трьох робочих днів особа не зможе з’явитися на перевірку, їй перестануть виплачувати пенсію, стипендію та решту соцвиплат. На практиці це означає, що внутрішньо переміщені особи можуть відлучатися зі свого місця проживання лише на власний страх і ризик. Волонтери зіставляють такий контроль із адміністративним наглядом за особами, які звільнилися з тюрми.

Тож переселенці виявились однією із найвразливіших категорій населення, та ще й вилетіли за борт політичного життя країни. Попри закон «Про забезпечення...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі