Заручники революції

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1806 переглядів

Я почала писати цей текст півтора місяці тому. Написала два абзаци і зупинилася, потім поверталася до нього ще двічі, але все залишила на своїх місцях.

Увесь цей час у фейсбуку (який, здається, поступово став для нас тим, чим є ЖЖ для політично анґажованих та інтелектуально вправних кіл Росії) стояв неабиякий гул: більшість хоч трохи суспільно активних митців, журналістів, інтелектуалів гаряче обговорювали спочатку закриття виставки «Українське тіло», а тоді закриття і самого Центру візуальної культури при НаУКМА рішенням Вченої ради Могилянки. Переходили на особистості, ображались і ображали, ділилися на лівих і правих, хаяли лібералів і ліваків, відфренджували і припиняли комунікацію одні з одними. І з часом просто припиняли обговорення взагалі.

За понад два місяці скандалу – а це був саме скандал – поза коментами у фейсбуку у відкритих джерелах, зокрема з онлайновими й офлайновими ЗМІ, не з’явилося жодного (!) аналізу ситуації від будь-кого з українських публічних інтелектуалів. Загалом ЗМІ обмежилися новинами і хіба що декількома назагал обуреними, але переважно інформаційними статтями [1].

Чи не парадокс, коли про найгучнішу культурно-політичну справу, хвиля від якої пішла добре за межі України, публічно говорили майже винятково її безпосередні фігуранти, до того ж один бік істотно голосніше за другий?

Тим часом українська інтелектуальна спільнота встигла публічно висловитися щодо Винничука і порнографії, Росолінського-Лібе й українського націоналізму, президента і його шістнадцяти мільйонів, «музейного заколоту» і нового професіоналізму керівних кадрів культури, «11 апостолів щирої віри в Україну» та місії об’єднання країни, а також щодо багатьох інших більш або менш важливих, більш або менш локальних питань. Про ЦВК – ні пари з вуст.

Був, звісно, один спосіб публічного прояву: листи підтримки і протесту, які зібрали чимало імен. Така собі моральна індульґенція, хоча навіть її задешево придбали не всі.

Чому те, про що багато хто активно й небайдуже говорив off the record – при каві, при пиві, ледь побачивши одні одних на конференціях та публічних лекціях, уже не кажучи знову-таки про фейсбук, – виявилося публічно цілком не проговореним?

Етика й естетика

Нещодавно, коментуючи для журналу «Артхроніка» ситуацію з панк-групою «Pussy Riot», російський куратор і критик Віктор Мізіано сказав, що за умов неадекватних репресій, спрямованих проти учасниць групи, етичне має переважати естетичне, і розмову слід вес ти передовсім із громадянських позицій.

А громадянська позиція полягає в тому, щоби висловитися на підтримку групи і проти репресій. Тобто солідаризуватись із «Pussy Riot».

Російська феміністка Вєра Акулова у статті для порталу OpenSpace.ru каже:

Це цілком безпрограшна позиція, таких людей не можна не підтримувати. Зокрема, російські феміністки – навіть ті, хто налаштований до Pussy Riot більш ніж скептично, – повинні будуть їх підтримувати – бо коли іншу жінку репресують за її політичні висловлювання, ніякого вибору, по суті, немає, просто треба виявити солідарність. Навіть коли знаєш, що за потреби на солідарність у відповідь ти навряд чи зможеш розраховувати.

Російські дискусії – а їх було дуже багато – довкола панк-молебня «Pussy Riot» і подальших репресій проти учасниць групи намагалися проговорювати і художній складник цієї акції, і політичний момент (антиклерикалізм, фемінізм), і провокації, і суспільну реак цію, але це не дуже вдавалося. Репресії, природно, перебивали і стишували решту чинників. Перед загрозою семи років ув’язнення та позбавлення материнських прав мистецька цінність чи навіть політична й протестна доцільність відступають як другорядні, якщо взагалі доречні питання для дискусії. Етичне переважає естетичне і політичне. Етика вимагає солідаризування з потерпілим. Етика закриває рот, щоб не зашкодити. Власне, ніякої позиції вже не може бути – тільки «так» або «ні». Логіка боротьби...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі