Загроза капіталізму

Серпень 1997
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
149 переглядів

Яким ми хотіли би бачити наше суспільство? «Нехай це вирішить вільний ринок!» – часто можна почути у відповідь на це запитання. Проте, як доводить видатний капіталіст, ця відповідь підриває саме ті ціннісні основи, на яких будуються відкриті демократичні суспільства.

Гегель у «Філософії історії» вивів тривожну історичну закономірність – закономірність краху і падіння цивілізацій внаслідок хворобливої інтенсифікації їхніх власних вихідних принципів. І хоч я особисто зробив капітал на фінансовому ринку, сьогодні я відчуваю, що безупинна інтенсифікація стихійного капіталізму та поширення ринкових цінностей на всі сфери життя є згубними для нашого відкритого і демократичного суспільства. Я переконаний, що головним ворогом відкритого суспільства тепер уже є не комуністична, а капіталістична загроза.

Термін «відкрите суспільство» був запроваджений Анрі Бергсоном у книзі «Два джерела моралі та релігії» (1932), проте в широкий обіг він увійшов після виходу в світ книжки австрійського філософа Карла Поппера «Відкрите суспільство та його вороги» (1945). Поппер показав, що такі тоталітарні ідеології, як комунізм та фашизм, мають принаймні один спільний елемент: вони претендують на знання кінцевої істини. Оскільки ж кінцева істина є поза межами досяжності людства, такі ідеології повинні вдаватися до насильства, аби нав’язати певні суспільні погляди. Поппер протиставив цим тоталітарним ідеологіям інший погляд на суспільство, який визнає, що ніхто не має монополії на істину; різні люди мають різні погляди та різні інтереси, і тому існує потреба в інституціях, які б забезпечували усім цим людям можливість мирно жити разом. Ці інституції захищають права громадян і гарантують свободу вибору та свободу висловлювання. Поппер назвав цю форму соціального устрою «відкритим суспільством» і визначив тоталітарні ідеології як ворогів такого суспільства.

Книжка «Відкрите суспільство та його вороги» писалася протягом другої світової війни і повинна була пояснити, за що і проти чого воюють західні демократії. Оскільки це пояснення було зроблено на рівні високої філософської абстракції, термін «відкрите суспільство» так ніколи й не набув широкого визнання. Попри це, докази Поппера були самі по собі настільки ясні й проникливі, що коли в студентські роки, десь наприкінці сорокових, я прочитав його книжку, маючи на той час також власні спостереження щодо фашистів і комуністів, котрі за чергою правили в Угорщині, – то був сильно вражений його відкриттям.

Занурюючись до глибин філософії Карла Поппера, я питав себе: «А чому саме кінцева істина нікому недоступна?» І відповідь стала мені ясна. Я зрозумів, що ми живемо у тому самому всесвіті, який намагаємось пояснити, і наше усвідомлення тих подій, у яких ми беремо участь, так чи так впливає на їхній перебіг. Якщо б наші думки належали до одного всесвіту, а ті речі, про які ми думаємо, – до іншого, тоді ми могли б ухопити істину за хвіст: могли би сформулювати твердження, спираючись на факти, а факти могли б послужити вірогідними критеріями для оцінки слушності наших тверджень.

Саме такі умови превалюють у царині природничих наук. Проте в інших сферах людського пізнання стосунки між твердженнями та фактами не піддаються простій перевірці. Адже в суспільних та політичних справах свідомість їхніх учасників також впливає на результат. У таких випадках факти не конче є вірогідними критеріями для оцінки слушності наших тверджень. Існують двосторонні взаємини, або механізм зворотного зв’язку, між мисленням і буттям. Я назвав цей механізм «зворотністю» і користуюся цим терміном для викладу певної концепції історії.

Не знаю, наскільки переконливою є ця концепція для істориків, проте мені особисто вона не раз допомагала на фінансовому ринку. Коли я зробив більше грошей, ніж потребував, я вирішив заснувати благодійний фонд. Розпочав я з того, що спробував сам для себе з’ясувати, що мене насправді непокоїть, у що я хотів би вкладати гроші. Побачивши на власні очі й гоніння...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі