Забувати і повторювати: конструкція та репродукція влади

Червень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
511 переглядів

Соціюм у Росії, як і раніше, формується й усвідомлює себе переважно як простий (мало диференційований, із тяжінням до одномірности), замкнутий (у межах «своїх» і відмежований від зовнішнього світу загалом), патерналістськи зорієнтований (по вертикалі вгору). Це спільнота підопічників, що перебуває в процесі адаптації. Тактичні форми такої масової адаптації можуть більш-менш відрізнятися. Однак у кожному разі ізоляціоністський характер колективного самоозначування постає як межа, бар’єр, набір заборончих перепон (неґативних санкцій) для можливого універсалізування зразків власної поведінки, очікувань щодо «інших» – форм громадянського чи конституційного патріотизму, довіри соціяльним інститутам, позитивної соціяльности (соціяльної залучености, зацікавлености, дієвої участи), моральної солідарности.

Тут я хотів би, наскільки можливо, з’ясувати три моменти:

• як така соціяльна простота цілого пов’язана з устроєм влади та масовим ставленням до неї, уявленнями про неї;

• як цей устрій влади оприявнено в програмовому усуненні постатей різних партнерів і, поміж іншого, як він диктує стратегію розриву владного угруповання з образами попередників і пам’яттю про них;

• як усі описані феномени резюмовано в конструкції повторення, повернення через «чорну смугу» розриву з проминулим.

Завдання – не так увести нові дані, а спробувати осмислити отримані, пов’язавши конструкцію влади зі структурами колективного символізму, типовими, загальноприйнятими окресленнями ситуації, і від них аналітично переходити до розуміння повсякденної поведінки респондентів у ширшому соціяльному контексті. Іншими словами, мій предмет – морфологія та логіка синдрому колективного забуття або, якщо перефразувати Мориса Гальбвакса, соціяльні рамки безпам’ятства. До подальших роздумів стимулювало порівняння відповідей на запитання про найважливіші події 1988–1991 років, отримані в тодішніх та в ретроспективних опитуваннях Левада-Центру.

Із часом, по-перше, різко зростає кількість тих, кому важко відповісти про події того чи того року. Це зрозуміло: крім іншого, мабуть, дається взнаки те, що частина з опитаних тоді були ще дітьми чи підлітками. Та важливо відзначити, що досвіду старших їм не передали (до питання родини як інституту трансляції зразків: його можливості дуже обмежені, якщо в родинному побутуванні відсутні загальніші конструкції та значення культури). По-друге, найактивніше з колективної свідомости витісняються значення, пов’язані з діяльністю осіб та інститутів, що зініціювали зміни й оцінки яких – знову-таки, заднім числом – сьогодні вкрай неґативні: це Боріс Єльцин і Анатолій Чубайс, дещо менше – Міхаіл Ґорбачов. Відбувається своєрідна деполітизація пам’яті, і структуру колективних уявлень про минуле нині задає (і це – по-третє) головна подія 1990-х: розпад СССР як символічне втілення катастрофічного розриву всіх найважливіших соціяльних зв’язків. Її ретроспективно усвідомлюють маси, ба більше, її сконструйовано як таке втілення (не без впливу медій і політики їхніх нових, молодших і прагматичніших менеджерів) у середині та в другій половині десятиліття.

Рамковий соціяльний проґрес і смислова конструкція події

Узагальнену конструкцію «події» для маси росіян можна уявити так: найважливішим для них є не результати колективної дії, успіх тих чи тих самостійних ініціятив, рухів, інститутів; натомість до такого ранґу вони підносять або загрозу порушення соціяльного та життєвого ладу (катастрофи, локальні конфлікти), або ж вияви патерналістської опіки держави (наприклад, підвищення пенсій), або, нарешті, знакові події, що набули символічної ваги заднім числом, за відсутности інших позитивних символів (скажімо, Олімпіяда-1988, смерть Андрєя Сахарова). Основний соціяльний процес, із яким дослідники стикаються в Росії останніх 10–12 років, це адаптація до розкладання колишнього совєтського ладу, системи пітримкових і...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі