За лаштунками Євромайдану: Вадим Трюхан, «Сила людей»

Квітень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
17
2334 переглядів

У рамках проєкту «За лаштунками Євромайдану» публікуємо розмову із Вадимом Трюханом, держслужбовцем, дипломатом із п’ятнадцятирічним стажем, одним із засновників та директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції  Секретаріяту Кабінету Міністрів України (2008-2010 рр.) Після 2010 р. Вадим Трюхан протягом двох років працював у адвокатській компанії, після чого повернувся на державну службу до Міністерства аграрної політики і продовольства, де став директором Департаменту зовнішньоекономічних зв’язків. Взимку 2013 року добровільно звільнився із цієї посади й таким чином став єдиним державним службовцем в Україні, що звільнився через особисту незгоду із рішеннями керівництва держави зупинити європейську інтеграцію і розігнати Майдан 30 листопада 2013 року.

Розмова показує насамперед мотивації різних учасників протестного руху Євромайдану, механізм їх взамодії між собою, розмаїття підходів до своєї ролі у протестному русі, а також увиразнює підвищення суб'єктности громадянського суспільства України у процесі прийняття державних рішень.

Розкажіть, будь ласка, про організацію, членом якої Ви нині є. Що це за організація і яким чином вона виникла?

Я є одним з ініціаторів створення нового політичного об’єднання під назвою «Сила людей». На період повернення на державну службу я зупинив своє членство в оргкомітеті цього політичного об’єднання, але наразі вже відновив його. Наше політичне об’єднання з перших днів брало участь у протестних акціях на київському Майдані, а також у регіонах України, зокрема в Житомирі, в Луцьку, у Львові. Наші активісти також брали участь в окремих акціях у Харкові та Донецьку. Ми ініціювали створення медичної служби, запросили до співпраці волонтерів-медиків, збирали пожертви і медикаменти для допомоги тим активістам, що беруть участь у протестах. Також ми організовували активістів для участі у недільних масових протестних акціях, що відбувалися протягом грудня 2013 року. Під час акцій ми намагалися взаємодіяти з іншими громадськими організаціями та ініціативами на Майдані, щоб привнести інтелектуальне начало, виробити спільне бачення, спільну позицію представників громадянського суспільства, яка була б донесена до влади, опозиції і частково до міжнародної спільноти. Я особисто брав участь, як представник від громадянського суспільства, у зустрічі із баронесою Кетрін Ештон - віце-президентом Європейської комісії - під час якої ми розглядали стан справ, політичної ситуації та обмінювались думками щодо виходу із цією суспільно-політичної конституційної кризи, яку маємо в Україні. Я також організував підготовку звернення представників громадянського суспільства до Президента, уряду та політичних партій, у якому ми виклали наше бачення шляхів виходу з політичної кризи.

Як Ви зараз бачите організацію громадського сектору? Чи спілкуються між собою громадські організації, як приймаються рішення і, як, на вашу думку, відбувається взаємодія?

В Україні громадський сектор досить різнорідний. Є громадські організації, аналітичні центри, що належать до так званого «експертного» середовища та займаються аналізом, розробкою проектів, документів, публікацією інтерв’ю тощо. Є також громадські організації, які об’єднують в собі виробників продукції, наприклад Асоціація виробників в аграрній сфері. Нещодавно Асоціації аграріїв підготувала звернення, яке підписало сімнадцять її членів, в якому на цифрах та фактах доведено, що аграрії очікували великого позитиву від угоди про асоціацію із ЄС. Одним із прикладів позитивних очікувань є збільшення обсягів експорту на 1–1,2 млрд. євро. Таким чином це звернення спростувало заяву, зроблену перед тим президентом Януковичем щодо того, що сільське господарство сильно постраждало б у разі підписання угоди про асоціацію.

Крім галузевих асоціацій є також профсоюзи, яких теж декілька в Україні. Також до загальної структури входять активісти, які об’єднались не обов’язково в організації, а переважно навколо різного роду ініціатив, рухів. Саме такі люди, по суті, не тільки зорганізували Майдан, а й зараз підтримують його життєдіяльність. Це, наприклад, афганці з організації «Ніхто крім нас», частина з яких вирішила взяти участь у подіях на Майдані. Вони опікуються питаннями безпеки, правильної організації будівництва барикад. Організація «Демократичний Альянс» опікується, принаймні частково, питаннями харчування та організацією точкових заходів: формуються колони для того, щоб пікетувати маєтки наших урядовців та займаються розвінчуванням міфів, що звучать з вуст «державних діячів». Є організації, які займаються розповсюдженням інформаційних та агітаційних буклетів. Є організації, що опікуються культурно-масовими заходами на Майдані. У структурі Майдану є сектори, пов’язані з культурою, медициною, охороною, харчуванням, з ідеологією навіть, я би сказав.

Переговорний процес між цими організаціями відбувається доволі непросто. Наразі існує декілька ініціативних груп, які намагаються сформулювати вимоги до влади і до опозиції. Я є учасником процесу формування такого координаційного механізму, що має назву «Громадська Рада Майдану». До Ради уже ввійшло понад 20 найбільш потужних організацій зі структури Майдану, а також окремі організації, які є інтелектуальною підтримкою. Займаємось тим, що завершуємо формулювати звернення із вимогами до влади, яке я вже згадував. Його підписало вже понад 200 представників організацій громадянського суспільства і громадських активістів.

Також ми намагаємося уніфікувати документи, оприлюднені іншими ініціативними групами, як то «Студентською Радою», «Ініціативою 1 грудня» тощо, і на базі всього цього зробити єдиний маніфест та закликати всіх представників громадського середовища, які тим чи іншим чином причетні до протестних акцій на Майдані, приєднатись до маніфесту, щоб в результаті громадськість говорила із владою і парламентською опозицією в один голос.

Як на структурному рівні Майдану зараз приймаються стратегічні рішення, вирішуються поточні питання?

Стратегічних рішень як таких ще жодного не було прийнято. Зараз Майдан вже на четвертому тижні свого існування і він почав інституалізовуватися. Питання його життєдіяльності вже вирішені. Чітко зрозуміло, хто за що відповідає, але паралельно є процес випрацьовування позиції, з якою громадянське суспільство буде виходити до влади і опозиції. Поки позицій цих декілька і вони розрізнені, тому реакції на них немає. Як тільки позиція буде уніфікована, і влада і парламентська опозиція та її лідери - Кличко, Яценюк і Тягнибок - змушені будуть реагувати. Оскільки минулорічною резолюцією Європарламенту було чітко поставлено знак рівності між владою, опозицією і громадянським суспільством. У резолюції сказано, що буде створена посередницька місія найвищого політичного рівня.

По суті вперше громадянське суспільство в Україні стає суб’єктом врегулювання кризи. У нас це вже третя революція: першою була так звана «Революція на граніті» 90-го року, яку ініціювали студенти; друга, що отримала назву «Помаранчева революція», і ця, поки ще не названа. Її іноді називають «Єврореволюція», але це ще термін, який, як то кажуть, не устоявся. Під час двох минулих революцій українці втратили свій шанс взяти участь в процесі врегулювання тих криз, в процесі пошуку виходу із тих глухих кутів, які були створені діями влади. Громадянське суспільство не було тоді суб’єктом врегулювання. А зараз ми маємо унікальний шанс, третій шанс, яким має скористатися Україна. Громадянське суспільство має не дозволити політикам піти на якісь тіньові домовленості, в результаті яких буде замінено лише декілька облич чи перетасовано декілька посад при владі, а системні зміни в країні не відбудуться. Тобто завдання громадянського суспільства зараз - спонукати і владу і опозицію до ухвалення стратегічних домовленостей, які б поклали край ситуації невизначеності, які б не тільки розв’язали соціально-політичну і конституційну кризу, призвели б до підписання угоди про асоціацію, а й нарешті запустили процес здійснення європейських реформ в Україні. Щоб радянська система управління, яка ще великою мірою, будучи унаслідуваною від Радянського Союзу, залишається в Україні, була замінена  кращою системою, яка б увібрала у себе той позитивний досвід, який уже продемонстрували і держави-члени ЄС, які приєднались до Європейського Союзу після розвалу СРСР, і в тому числі враховувала кращі надбання інших розвинених держав світу: Японії, Південної Кореї, Канади тощо.

Чи  вважаєте Ви, що сьогодні влада і опозиція здатні провести такі зміни в країні?

Питання не в здатності, а в тому, чи буде вибір. Зараз у влади по суті вже немає іншого вибору, окрім як змінювати країну. Чому, тому що є чотири ключові фактори, що прогнозують ці зміни. По-перше, протягом останніх чотирьох тижнів на Майдан з усієї України приїжджають люди сотнями тисяч, в окремі дні доходить до мільйонних акцій, і з кожним тижнем агітації  на це йде все менше й менше: для людей це стає як похід в церкву, в неділю всі збираються на Майдан, вимагають змін від влади і опозиції.

По-друге, влада спробувала організувати так званий Антимайдан поруч з Майданом Незалежності на площі, яка за іронією долі, називається Європейська. Вони спромоглися зібрати в суботу біля 75 тисяч людей, хоча була заявка на 200, а вже в неділю там лише 15 тисяч людей залишилось. Переважна більшість цих людей – про це є маса свідчень самих очевидців в Інтернеті та у ЗМІ – мало того, що приїхали сюди безкоштовно, так їм ще й платили. Тобто вже не вдається владі мобілізувати свій електорат таким чином, як на Майдан Незалежності: щоб люди приїжджали безоплатно, самоорганізовуючись і без всіляких закликів.

По-третє, міжнародна спільнота почала займати вже надзвичайно активну позицію щодо офіційного Києва, даючи зрозуміти, що санкції не за горами. Позавчора Фюле сказав, що слова і дії Президента і уряду щодо угоди про асоціацію розходяться дедалі більше. На сцені Майдану виступала вже величезна кількість і політиків Європейського Союзу, і політиків Сполучених Штатів, зокрема був сенатор Маккейн. Тобто Захід визначився: він підтримує народ і його законні вимоги. Тому цей тиск влада вже починає на собі відчувати.

І четверте: найбагатші українські олігархи зараз починають зазнавати величезних втрат, причому не стільки репутаційних, скільки фінансових. Бо їхній бізнес структурований і частина його знаходиться в Європі, а частина – в Штатах. Зрозуміло, що коли в країні політична нестабільність, акції падають в своїй ціні, є загроза арешту інвестицій, які вони вклали, а їм це не вигідно. Тому вони починають все голосніше і голосніше робити заяви, закликаючи владу й опозицію до діалогу, до того, щоби було досягнуто компромісу на основі європейських цінностей. Навіть найбагатша людина України Рінат Ахметов зробив дві заяви, в яких чітко зазначив, що його компанія керується у своїй діяльності європейськими нормами і стандартами, і він вважає, що в країні повинні бути проведені реформи, потрібен діалог. Тобто олігархи такими заявами посилають меседж владі, що вони не з нею. 

Президент Янукович звільнив з керівних посад двох осіб, які були причетні до подій кривавої ночі 30 листопада – голову КМДА Олександра Попова та заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича.  Ця ситуація показує, що влада вже  готова до того, що буде здавати «своїх», а це сигнал для самої Партії Регіонів, оскільки, якщо «своїх» здають, то значить ніхто не захищений і ніхто не знає, хто завтра буде «стрілочником». Тому виникає велика ймовірність того, що з Партії Регіонів будуть виходити депутати. Таким чином ситуація в парламенті з точки зору контролю над більшістю, буде змінюватись.

Сторінки2

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.