За лаштунками Євромайдану: Олексій Гриценко, «Автомайдан»

Квітень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
14
1796 переглядів

Ми продовжуємо публікувати раніше записані інтерв’ю із активістами Євромайдану, що працювали за його лаштунками. Цього разу це розмова із Олексієм Гриценком, киянином, сином народного депутата Анатолія Гриценка, керівником київського осередку політичної партії «Громадянська позиція». Олексій був одним із ініціяторів створення громадського руху «Автомайдан», що за короткий час об’єднав довкола себе чимало власників авто. Ключову роль цієї громадської організації неможливо недооцінити: протягом місяців протестів активісти проводили активні громадські акції у різних українських містах, ефективно блокували спроби придушення протестів з боку тодішньої влади, у критичні моменти підвозили на Майдан людей, ліки, їжу та все необхідне.

Як  і коли виникла ідея створення громадського руху Автомайдан і як Ви залучилися до його діяльності?

Це було після розгону і побиття студентів 30 листопада. До цього, протягом близько десяти днів, я був на  Майдані. Та коли до Михайлівського собору прийшла більша кількість людей, громадські активісти зібралися і почали розподіляти між собою обов’язки: хтось відповідав за забезпечення ліками та продуктами, хтось  - за проведення мітингів. Я обрав напрямок активних акцій. Зібрав друзів і разом ми вирішили, що машина буде найефективнішим засобом проведення протестів, тому що машинами можна значно більше звузити територію, підвезти техніку та ін. Ми обдзвонили друзів, вивісили на Facebook інформацію і почали об'єднувати навколо себе людей. В результаті близько тисячі людей і трьохсот автівок активно залучилися до організації Автомайдану.

Ми підвозили на Майдан ліки, продукти, і слідкували за тим, щоб  автоколони могли проїжджати до Києва. Також ми забезпечували проведення акцій, які проходили під Кабміном. У нас «ламалися» машини в певних місцях, аби люди не підходили туди, де стояли внутрішні війська. Таким чином ми своїми автівками загороджували підходи. Люди  активно допомагали з тим, щоб такі акції проходили максимально мирно. І зараз ми активно організовуємо автоколони, закликаємо киян та мешканців навколишніх міст приходити на акції, пояснюємо для чого це треба робити тощо.

Якщо подивитися на те, як організовано Майдан, то йдеться зокрема і про частину, яка організована громадськими організаціями і активістами.

Є кілька груп громадських організацій, які намагаються потроху об’єднуватись. Навіть зараз я вийшов, щоб поговорити з вами, з проведення стратегічної сесії щодо наступних дій громадського Майдану. Громадські організації намагаються знайти спільну мову і вихід з ситуації, що склалася, бо не відчувають себе до кінця єдиними з опозиційними партіями. У цих партій є свої інтереси, які зараз співпадають з інтересами громади, але потім громадський сектор буде окремо ці партії контролювати, якщо вони отримають перемогу.  Всі громадські організації займаються простою справою: деякі відповідають за медичне забезпечення, деякі — за харчування, за безпеку. Вони всі тут виступають в ролі активістів, але тільки більше організованих, бо тут є структура.

Що ж до організації прийняття рішень, то зараз йдеться про створення якоїсь координаційної ради, правильно?

Так, триває процес створення координаційної ради, та він дуже важкий, бо у всіх є свої амбіції, своє бачення. Вони намагаються порозумітися, об'єднатися, щоб висунути свої вимоги до влади. Є бажання стати суб'єктом у цьому процесі. Але поки що вдається бути лише на рівні об'єкту.

Якщо такий орган буде створено, то чи вважаєте Ви, що він зможе контролювати протестувальників і виступати дієвим актором у можливих переговорах із владою? В плані Чи може така рада зі свого боку запропонувати владі завершення Майдану, якщо будуть виконані певні вимоги.

Контролювати протестувальників неможливо. Існує «феномен Майдану» – це люди, які не належать до жодних організацій, а отже контролювати їх взагалі неможливо. Можна їм тільки пропонувати певні рішення, які потім будуть прийняті і реалізовані усією спільнотою. Але важливо, що саме в цьому середовищі переважає інтелектуальна складова, яка може продукувати механізми рішень, які важко виробляються у партійному середовищі, де структура є більш адміністративною.

В такому випадку, наскільки ефективними будуть будь-які переговори із владою? Чи матимуть вони взагалі сенс, якщо лідери протестувальників не можуть контролювати тих, хто вийшли зараз на вулиці?

Я не кажу, що взагалі не можуть контролювати. Та деякі речі Майдан може просто не сприймати. Якщо згадати те, що відбулося під Адміністрацією Президента, і сказати, що то були провокатори - це буде неправда. Тому що люди, яких це довело до певного озлоблення, самі пішли це робити.

Які вимоги можуть бути поставлені перед владою, на Вашу думку? Якою є головна вимога? Виконання якої вимоги могло б по завершенні Євромайдану виправдати всі страждання, терпіння і тиск, які довелося пережити за цей час?

Можу назвати вимоги, які висуває Автомайдан. По-перше - це припинення тиску і звільнення всіх, хто брав участь у протестних акціях.  Друга вимога - покарання реально винних  в тому, що відбувалося 30 листопада. По-третє - відставка уряду. Це вимога, без виконання якої немає сенсу сідати за стіл переговорів. Четверте, що цікавить більшість громадських організацій - це створення нового уряду, який дозволить уникнути нових репресії. Ще однією вимогою є  перевибори Президента. Дострокові чи ні - навколо цього багато розмов - але вони мають відбутися.

Тобто популярні настрої, які вимагають відставки Президента, не співпадають, на Вашу думку, з тими вимогами, які Ви і ваша організація ставите як першочергові?

Йдеться про реалістичність вимог. Президент нікуди не піде з його ментальністю, а от відставка уряду може співпасти з інтересами певної критичної маси. Та найголовніше  - не допустити репресій в час, коли мають відбутися вибори.

Виглядає на те, що зараз висуваються два плани дій. Перший — це заклики до насильницького спротиву, насильства стосовно правоохоронців або інших органів державної влади і самих очільників держави. Другий сценарій — заклики до того, щоб Майдан зараз розійшовся і повернувся в якийсь інший момент, коли, скажімо, влада себе поведе якось неприйнятно. Як Ви на це дивитеся?

Протестувальники налаштовані не нападати на когось, а захищатися від нападів з боку міліції і спецпідрозділів. На такі дії вони отримають дуже жорстку відповідь. В більшій своїй масі люди налаштовані на мирний спротив. Це однозначна позиція. Тих, хто закликає зараз до радикальних дій, люди просто не сприймають. Українці - народ досить миролюбивий, але є така фраза «хто до нас із мечем прийде, той від нього і загине». Так все і виглядає.

Майдан - це вже вибудувана, організована система, але багато хто розуміє, що дуже довго в такому обсязі Майдан стояти не зможе: у всіх є родини, люди хворіють. Це дуже важко з точки зору витримки.

Отже, на Вашу думку, якими є наступні кроки? Як повинен діяти Євромайдан у найближчі дні й тижні?

Багато залежатиме від того, що відбудеться завтра [17 грудня - ред.] у Москві. Якщо Янукович зробить щось на рівні підписання вступу до Митного союзу, це буде вкрай негативно сприйнято і тоді важко спрогнозувати, що буде далі. Люди можуть вдатися до того, аби не допустити повернення Януковича в країну. Може навіть відбутися штурм Межигір'я, але це дуже важкий сценарій, бо ми розуміємо скільки там охорони і його особистих бойовиків.

Чи зараз і далі стоїть вимога до Президента підписати угоду із ЄС про асоціацію із Україною?

Так, такого висновку можна дійти, тільки глянувши на кількість прапорів ЄС на Майдані.

Чого Ви і ваша організація, а також інші громадські організації, очікуєте від такої асоціації? І від Європи взагалі?

Це точно не економічне питання, бо важко спрогнозувати, що для економіки України буде вигідніше: ЄС чи Митний союз. Це скоріше питання цінностей і зміни системи влади. Тому що зараз в Україні по суті відсутній такий соціальний договір, завдяки якому б люди відчували себе захищеними. Економічне ж питання зараз є другорядним.

Зараз побутує думка  про свого роду поділ України у питанні підтримки чи непідтримки устремлінь до ЄС . Чи поділяєте Ви цю думку?

Коли люди з Антимайдану в Запоріжжі та Дніпропетровську приходили на Майдан, то вимагали відставки Януковича і багато з них хотіли в Євросоюз. Тому що вони побачили, що цей Майдан - справжній. Тим часом людям розповідають взагалі інше, формуючи у них хибне  бачення того, що відбувається, бо майже всі телеканали контролюються владою. Людям показують, що тут якісь там «фашисти» зібралися на Майдані і намагаються захопити владу. Та коли вони самі приходять, то бачать, що все це щиро і люди їх тут дружньо вітають.

Яка побутує думка серед активістів, серед громадського середовища про опозицію та її лідерів?

Різні є думки. Принаймні зрозуміло, що поки що опозиція не може домовитися про єдиного кандидата. Їх амбіції не дають їм говорити мовою національних інтересів -  і це основна перешкода. Якби вони домовились про єдиного кандидата, то ми б побачили, що вони в спільній команді. А поки що недовіра є, і це відчувається. Кожна політична сила намагається наблизити до себе громадських активістів. І ревнує, коли активісти йдуть до інших. Громадські активісти це чудово розуміють і намагаються так само стати суб'єктом впливу.

Як сприймаються радикальніші учасники опозиційних сил? Зокрема партія «Свобода»?

Їх сприймають як найбільш дієву силу в протистояннях, коли це треба. Але не підтримують чимало їхніх дій, як от знесення пам'ятника Леніну. Цього, принаймні на той момент, не треба було робити. Є у «Свободі» нормальні люди, яких я особисто сприймаю. Є також і люди, яких сприймати важко. Але співпрацювати зараз треба усім.

На Вашу думку, якою зараз є стратегія влади у реагуванні на ті події, що відбуваються сьогодні?

Зараз у них є певні внутрішні суперечки щодо того, як реагувати на  розгон і побиття людей на Майдані. Вони поки що реагують монолітно. Та й прогнозувати зараз важко, бо ми не знаємо яким буде результат завтрашніх перемовин з Путіним. Якщо вони там підпишуть Митний союз і почнуть якісь перемовини, то може бути ще жорсткіший сценарій. Якщо ж влада піде шляхом європейської інтеграції, то вони будуть м'якіші і намагатимуться знайти компроміс. 

Інтерв'ю записане 16 грудня 2013 року. Розмову вів головний редактор порталу www.krytyka.com Олег Коцюба.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.