За лаштунками Євромайдану: Богдана Бабич, «Спільнобачення»

Січень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
9
2695 переглядів

Чого їм потрібно?

Вони хочуть побудувати іншу країну. Вони вже думають про майбутнє майбутнього. Вони вже розуміють, що країна буде інша, країна має бути краща. Більше того, я вам скажу, що це не євроромантики: вони б не йшли до Європи, а будували б Європу в себе на інших умовах. Люди розуміють, що на даний момент країна через нашу владу є слабкою, економічно слабкою, і тому у нас є борги – ці 12 мільярдів, які висять над нами, як Дамоклів меч. Чому зараз Янукович торгує Україною? Тому що він прекрасно розуміє, що студентські бунти – це дрібнички, порівняно з шахтарськими бунтами, голодними бунтами, які прийдуть зі Сходу. Ті хлопці зовсім інакші, ті хлопці танцювати на Майдані не будуть, розумієте? Тому так швидко ведуться домовленості з Росією, бо йому потрібно закрити діру в бюджеті, а Ви знаєте, [що] у нас уже давно вичерпуються золотовалютні запаси, резерви. [Інтерв’ю було записано до підписання договору в Росії про надання Україні фінансової допомоги в 15 млрд. дол. США. – Ред.] В казні лишаються копійки, всі чекають обвалу гривні, і цей процес ось-ось може початися.

Тому процеси набагато серйозніші, ніж виглядають ззовні. Питання вже не в демократії, не в цінностях, питання вже в елементарному куску хліба, якого скоро не буде вистачати на Східній Україні. Розуміючи ці процеси, ми говоримо, що реальних змін не буде, навіть якщо прийдуть наші опозиційні депутати. Тому що в нас бюджет практично порожній. Чиновники, які залишаються, залишаються ті самі. За двадцять років жоден із них не запропонував стратегії розвитку держави. Були спроби, але отак серйозно по галузях, аналізу і стратегії розвитку країни не запропонувала жодна з політичних сил.

Вони пропонують лише програми, які звучать, як тости: «Зробимо Україну щасливою», – але механізмів, як це зробити, ніхто не запропонував. Тому молодь думає про це, і громадські активісти про це думають, і вони говорять про те, що Мережа мереж дозволить написати таку стратегію розвитку країни, яка не просто буде декларативною, а яка буде написана по галузях, яка буде реалістичною, яку можна буде втілити в життя. Я гадаю, що ці люди потім зможуть взяти на себе відповідальність за те, що діється в країні. Але, розумієте, їх треба формувати. Це не процес одного Майдану.

Чи є ці люди фахівцями, які можуть зробити це професійно?

Ви знаєте, цей Майдан показав, що в нас в Україні насправді дуже багато креативних, розумних, високоінтелектуальних людей, які не хочуть брати участь у політиці, але які можуть долучитися до створення подібних проектів і відповідних програм. Можуть, вони з радістю це зроблять, тому що вони так само живуть в цій країні, люди, які можуть виїхати з країни, але залишаються тут, мають право на рівень патріотизму. Тому, якщо робити це суспільно і робити це заради зрозумілої мети із порядними людьми, які не замащені ще в корупції чи в скандальних процесах, я думаю, що це реальний процес. Більше того, це вже починають робити. Люди реально гуртуються, і цей процес іде...

Я знаю клуб «Майбутнє Майбутнього», який пропонує певне бачення, збирає економістів окремо, юристів окремо, фантастів окремо – мається на увазі, що є різні напрямки, різні групи взаємодіють між собою, і вже поступово починається напрацювання цієї стратегії розвитку України в різних групах.

Якщо, скажімо, і партії влади, і опозиція зацікавлені в тому, щоби якось роз’єднати цей студентський рух, як саме це відбувається з боку влади, як це відбувається з боку опозиції?

Вони запрошують активістів деяких, інші ображаються, певно... Є прес-центр, до якого мало мають доступ громадські активісти і студенти, туди неможливо пройти, тільки за посвідченням преси. Ігнорується голос цих людей. Вони прекрасно розуміють, що ця сила має золоту акцію. Їм довіряють зараз в Україні. Якщо такий рух сформується, то політики просто матимуть великі проблеми – не допоможуть ні гроші, ні піар, ні медіа-підтримка, тому що зараз у суспільстві є потреба на нові обличчя, на нових людей. І вони теж це розуміють.

Тому тут ідеться про конкуренцію з громадськими організаціями. Тому що деякі з них обов’язково прийдуть у політику, бо вони прекрасно розуміють, що механізмів реального впливу мало. Щоби писати закони, потрібно бути при владі. Однак деякі категорично не хочуть іти в політику, вони просто хочуть залишатися в громадському секторі і контролювати політиків. Дехто може брати на себе відповідальність і йти в політику. Як це буде відбуватися, побачимо. Але єдине, що я бачу, що зараз ці різні структури співпрацюють. Я маю на увазі тих, хто хоче йти до політики і хто не хоче, вони знаходять спільну мову по завданнях. Тобто якщо є якесь завдання, над ним працюємо разом. Потім у кожного свої інші завдання, але якщо стоїть якась мета, довкола цієї мети об’єднуються люди, і вони можуть працювати навколо іншого проекту. Але, зрештою, це дуже гарний проектний механізм, який уже показав свою дієвість.

Як саме влада намагається їх роз’єднати? Чи вони запрошують у якісь свої партійні організації цих активістів, чи якимось іншим способом?

Я гадаю, що ми скоро побачимо запрошення від опозиції декільком активістам приєднатися, щоб показати репрезентативність самих громадських активістів. Важливо розуміти, що декілька людей не можуть репрезентувати весь рух. Тому це просто будуть люди, які мають політичні амбіції. Але я не думаю, що вони наберуть багато таких людей.

Тобто Ви це бачите як негативний процес?

Я бачу, наприклад, як формується група громадських активістів у Страсбургу, які їдуть. Я бачу, як це все відбувається насправді. Ну, я не скажу, що я бачу в цьому велику загрозу, тому що немає нічого сильнішого від ідеї, час якої настав. І якщо є ідея побудови мережевого суспільства, то це зараз відбулося на Майдані, як можемо бачити. Це вірусна технологія. Тут постійний вірус, і вірус пішов далі. Майдан – це своєрідний університет культури, взаємостосунків, побудови інших цінностей. Люди, які постояли на Майдані й попрацювали разом, відчули ту атмосферу, почали змінюватися внутрішньо. Вони ж поїдуть додому і цю енергетику повезуть додому. І я гадаю, що від цього почне змінюватись Україна. Ми розуміємо, що Майдан не змінить зараз докорінно все, це лише запуск. Але це стане каталізатором для тих людей, які проявили свою активну громадянську позицію. Ті, хто прийшли, ті, хто щось робить, – це персоналії, за ними майбутнє. Це ті люди, які потягнуть за собою маси. Ті, хто лишився вдома, вони ще не дозріли. Достатньо 5 відсотків критичної маси, яка може змінити ситуацію в країні. Оце та критична маса, що починає зараз активізуватися.

Щиро дякую за розмову.

Сторінки3

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.