За лаштунками Євромайдану: Богдана Бабич, «Спільнобачення»

Січень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
9
2701 переглядів

Ви говорили про те, що рішення приймають спільно. Яким саме є процес прийняття рішень? Хто бере участь? У якому форматі? Як саме ці рішення приймають?

На даний момент, коли була така загострена ситуація, коли треба було діяти вже зараз, це було спонтанно, рішення приймала кожна організація [про те], що вона вважала за потрібне, де вона бачила, що вона може чимось прислужитися, там вона й працювала. Тому не було координації дій. Більше того, і координаційна рада, яка була на Євромайдані, була достатньо умовна, тому що там постійно змінювалися люди, постійно міксувалися, тобто не було чітко зазначених людей, які були відповідальні: кожен брав ту міру відповідальності, яку міг узяти. Тепер ситуація починає змінюватися: після того, як політики, з одного боку, почали смикати громадських активістів, студентів, а влада, з другого боку, потрохи почала смикати громадських активістів і студентів, щоб вони мали висловлювати свою позицію. Громадські активісти зрозуміли, що треба об’єднатися, щоб позиція була спільна. І зараз, коли ви зі мною говорите, я хочу вам сказати лише про процес об’єднання, тобто це лише перші кроки, люди почали збиратися, студенти і громадські активісти, разом виробляти спільну позицію.

Говорити про те, що є якийсь колегіальний орган, який має чітку структуру, лідерів і так далі, неможливо. Але ми як медіа, соціально відповідальне медіа, беремо на себе відповідальність витягувати цих людей із Майдану, цих людей показувати людям, щоб вони бачили обличчя, щоб вони бачили людей, які реально працюють на Майдані.

Більше того, з’явилася ідея, як ви знаєте, можливо, про ініціативу 1-го грудня, це наші мужі Мирослав Попович, Євген Сверстюк запропонували громадським діячам об’єднатися, і це дуже правильно. Декілька ініціатив таких було. Я вам хочу сказати це одразу, зараз звучить кілька ініціатив до об’єднання громадських активістів. І я гадаю, що цей процес іще в зародку, йому треба допомогти, бо ще немає чітких структур. Ми як медіа-ресурс їм допомагаємо, ми цих людей залучаємо. Ми, Спільнобачення, взяли на себе функцію медіаторства, допомоги, висвітлення діяльності цих людей. Ми вважаємо, що це наш шанс побудувати громадянське суспільство, тому найближчим часом ми будемо дуже активно цим займатися, показувати трансляції, проводити круглі столи, будемо брати в цьому активну участь.

Я розкажу вам просто про ідеї, це лише ідеї, я не знаю, як воно може трапитися насправді: є колегіальний орган, який має право делегувати своїх представників, організації, які мають там не менше ніж 30–50 чоловік, яких вони можуть в будь-який момент вивести із собою, тобто є один представник. Далі, коли з’являється більша кількість таких людей, то має бути обрано, умовно кажучи, 7 чоловік від цих людей, а потім через ротацію, можливо, через жеребкування або голосування, ми зараз це приймаємо, а потім через ротацію. Ми вважаємо, що важливо, аби була зміна лідерства, це дасть змогу різним людям бути в топі, в центрі уваги. Тому це дасть нам можливість розширити свої зв’язки, дасть можливість кожному побути в ролі відповідального лідера, і, я гадаю, що це добра структура, бо немає конкуренції, немає того, що роз’єднує.

Ми вважаємо, що тепер це дає можливість запустити процес формування цього громадського сектору, щоб він став більш відповідальним, щоб він мав делегованих представників, тому що міжнародні структури цікавляться, хто представляє громадське суспільство, і будь-кого, хто підіймає руку і каже: «Я представляю громадське суспільство», – вони запрошують на зустріч. Так не має бути, це має бути все-таки структуровано, тим більше це мають бути не ті люди, які вже прославилися в Україні, але тут на Майдані навіть близько не стояли, але зараз хочуть взяти собі цю славу. Це мають бути реальні люди, які мали якісь функції на Майдані, які мають людей під собою, які проявили себе в роботі, які мають довіру цих людей. Тому я гадаю, що в найближчий тиждень-два цей орган буде сформовано, тому що зараз іде дуже серйозний переговорний процес, і ми зможемо утворити цей колегіальний орган, де будуть представлені максимально широко інтереси майданівців.

Тобто йдеться про створення якоїсь уже однієї організації, яка зможе централізовано представляти інтереси активістів?

Я, можливо, не назвала би це організацією, хоча хто його знає, але Ви ж розумієте, що тут є представники студентства, є представники громадських організацій, і створювати ще одну громадську організацію... я не знаю, чи є в цьому сенс, чи немає. Потрібно, щоби кожен залишився на своєму місці, кожен мав свою організацію, але щоб ми мали координаційну раду або колегіальний орган. Зараз ми консультуємося з юристами, як це краще зробити, щоб не було монополії.

Ми дуже боїмося монополії, знаєте, таких доморощених лідерів, які можуть захопити ініціативу. Ми хочемо, щоб це було рівноправно, щоб у кожного була рівна можливість делегування своїх людей і щоб у кожного була можливість впливу на процес, який відбувається всередині. Тому ми хочемо, щоб цей орган мав максимальну довіру, бо це дуже важливо, і щоб цей орган реально був дієвим. Бо Майданом для нас справа не закінчується; зрозумійте, ми хочемо, щоб зібралися люди, які були б відповідальні за долю майбутнього України, які б займалися трансформацією країни. Це найбільш креативні, найбільш дієві, найбільш активні люди, тому що це люди, які хочуть реальних змін. Не просто сидіти на Майдані, а виходити за межі Майдану.

Є ідея створити українську Мережу мереж, такий своєрідний Facebook або Вконтакте, але українську систему, яка дозволила би поєднати цих людей на одному ресурсі, який був би організований за напрямками, напрямки було б розбито за групами, а групи розбито на проекти, які вже можна було б реалізовувати. Це надзвичайно важливо, бо такого ресурсу в Україні немає, ми звертаємося до айтішників, до людей, які, можливо, підтримують нас у цьому, тому що це був би дуже потужний ресурс, який гуртував би людей, де люди могли б знаходити таких самих подібних людей і втілювати якісь ініціативи в життя. Це надзвичайно важливо, ми це прекрасно розуміємо, це буде другий етап: створення Мережі мереж, свого ресурсу, де ми зможемо комунікувати, де ми зможемо розробляти певні проекти і втілювати їх.

Якщо створюється координаційна рада, то йдеться про представництво певних організацій. Які саме організації сьогодні беруть участь і як представлено студентство? Поки що ми говоримо про якесь загальне абстрактне студентство. Яке конкретно студентство і як саме представлено? Які конкретно громадські організації?

Я ще раз кажу, це лише на початках. Ми беремо тих студентів, які є на Майдані, нам в цьому допомагає Руслана, співачка, яка була на Євромайдані, яка зараз є по суті голосом Євромайдану. Вона теж побачила, що студенти і громадські активісти стали золотою акцією, на яку дуже хочуть впливати політики: і влада, і опозиція, і що їм треба допомогти. Тому ми разом із Русланою за домовленістю. Вона допомагає озвучувати речі з центрального мікрофону зі сцени, і ми збираємося окремо студентством, яке зараз є на Майдані. По суті, збираються люди, які реально присутні на Майдані.

Тобто це просто студенти, вони не є представниками студентських профспілок ні студентських організацій?

Ні, якраз вони є представниками студентських профспілок, вони є представниками громадських організацій, тому що тут же стоять реально представники різних організацій і студентства. У нас дуже широка географія представлена. Дуже багато львівських студентів, дуже багато студентів з різних регіонів. Єдине, на чому я хочу наголосити: для нас є принципово важливим, що до цієї організації мають увійти люди, які пройшли Майдан, які відстояли тут, відчули цей дух Майдану, мали мужність прийти сюди на Майдан. Це люди, які здатні самі приймати рішення. Тобто нас цікавлять пасіонарії, нас не цікавить об’єднати всіх студентів України чи всі організації докупи в одному місці, ні. Тільки ті люди, які не побоялися, тільки ті люди, які взяли на себе відповідальність, тільки ті люди, які реально працювали на цьому Майдані – тільки з цими людьми ми хочемо мати справу. До рейкових організацій, до порожніх організацій – їх вистачає, їх тисячі, розумієте? Тому до нас приходять абсолютно реальні живі люди, за якими стоять живі організації, які реально щось роблять на Майдані. Тільки з таких організацій ми хочемо створити таку структуру. Лише з таких, це одна з умов.

Крім «Спільнобачення», які організації зараз беруть участь?

Це об’єднання студентів. Це «Відсіч», це «Сила людей», їх багато насправді.

Дуже позитивно вражає повторення слова «реально»…

Я Вам поясню, чому. Тому що у нас багато організацій паперових, вони показують достатньо велику кількість студентів чи кількість громадських активістів, але зібрати 30 чоловік на мітинг ці організації нездатні, розумієте? І тому для нас це надзвичайно важливо.

Це з одного боку, а з другого боку, постійне наголошення на реальних змінах. Тобто ці люди вже втомилися від «нібито змін»?

Ми прекрасно розуміємо, що від зміни персоналій у владі нічого не зміниться. Більше того, ми побачили, [що] спочатку люди були достатньо помірковані й пристали до опозиції. Але ми не є романтиками, ми розуміємо, що за людьми з опозиції стоять певні фінансові кола, ми прекрасно знаємо їхні прізвища. Це олігархи, які фінансують кожного опозиційного лідера. Ми прекрасно розуміємо всі розклади, які є в нашій політиці. І ми не чекаємо ніяких змін, розумієте?

І від опозиційних лідерів включно?

Так, ми не чекаємо змін від опозиційних лідерів включно, тому що опозиційні лідери, які можуть зібрати таку кількість людей і не запропонувати їм плану дій, так хаотично діючи і так хаотично будуючи оборону... Ми це все бачимо своїми очами, ми кожен день ходимо і бачимо, як цих студентів... Ви просто собі уявіть: вчора стояв «Беркут», і вони кинули на тих студентів і громадських діячів, ну, таких молодих зовсім, які стоять в амуніції, а студенти стоять танцюють і співають, і це просто як м’ясо. І ми розуміємо, що це безвідповідальне ставлення політиків. Більше того, якщо ви пам’ятаєте, коли сталося побиття, прийшли три наші лідери – Кличко, Яценюк і Тягнибок – і сказали: «Стійте, студенти, будь ласка, тут до неділі, підтримайте нас», – і вони залишилися, розумієте? Але вони навіть охорони не виставили, навіть дров не привезли, навіть установку не привезли звукову. То про яку відповідальність може йти мова... Люди не є відповідальними. Просто піаряться, просто ідуть до влади.

Тобто реальних змін, і Ви говорили про зміни власне у політичній системі, реальних змін від них ви не очікуєте?

Ні, ми не очікуємо. Ну, звичайно, вони будуть приймати закони, звичайно, вони намагатимуться щось зробити, вони ж адекватні, вони ж розуміють, що якщо вони цього робити не будуть, буде наступний Майдан. Але в них буде фора в кілька років, де можна буде дістатися до бюджету, і знову ж таки... Ми кожного знаємо особисто, практично. Ми знаємо Луценка, ми знаємо його дії, ми знаємо, що слова розходяться з діями. Тут молодь, яка зібралася, вона інша, вона має інші цінності: їм не потрібно по 10 автомобілів чи дачі і так далі. Вони виросли вже в іншій країні, в них інше мислення, в них не споживацьке світосприйняття.

Сторінки3

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.