З приводу спогадів Шевельова

Вересень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1359 переглядів

 

H. G. Lunt, «Memo on Shevelov’s memoires». З англійської переклав Степан Захаркін за рукописом.

 

Юрій Шевельов, «Зустрічі з Романом Якобсоном», Сучасність, 1994, №12, с. 93–128.

 

Написано в січні–лютому й серпні 1988 року, тож с. 126–127 про Равенську конференцію у квітні – щось ніби серпневий постскриптум.

У суті – страдницький крик люті від пережитого фіяска на шляху до визнання, фіяска, головним інженером якого був Роман Якобсон, а його підручними та продовжувачами – Горас Ґрей Лант і численні інші дрібні лиходії.

Юрій Шевельов датує своє мовчазне оголошення війни РЯ останньою годиною 1952 року {1}*. Його розповідь не потверджує цього висновку; вона радше свідчить, що хоча він ніколи не відчував у їхніх стосунках особливої теплоти й недовіра, цілком можливо, з’явилася дуже рано, проте справжня неприязнь виникла не раніше як у 1961 або 1962 році.

(Наскільки пригадую, я вперше дізнався про помітну напруженість між ними щойно після совєтських обвинувачень 1962 року, та й тоді РЯ скептично поставився до цих закидів і схилявся до підтримки ЮШ. Мої власні взаємини з ЮШ були, я б сказав, цілком дружніми до появи моєї рецензії в 1966 році {2}.)

 

Хронологія:

 

Травень–червень 1951 року – офіційне запрошення до Гарварду на вересень; відтермінування, тоді пропозиція на 2-й семестр 1951/52, також відтермінована; переїзд зі Швеції до Кембриджа {3} – липень 1952 року.

У Гарварді – 1952/53, 1953/54, тоді переведення до Колумбії.

Перша зустріч із РЯ – вересень 1952 року (с. 97).

Зустріч ЮШ, РЯ та Френсиса Вітфілда {4} у Сан-Франциско 1959 року не виявляє відвертих суперечностей (с. 100). Чи справді вислів РЯ про «велику трійку» {5} не сподобався ЮШ вже тоді, а чи вони таки плекали певні надії, які пізніше зазнали краху?

Обговорення книжки про білоруську мову – вересень 1952 року, РЯ знайшов і оплатив перекладача, роботу завершено щойно восени 1953 (с. 101). Тоді ЮШ нібито розійшовся з РЯ й відвіз книжку до Нью-Йорка, де її погодився взяти Мартине {6}. Книжка з’явилася «дуже швидко» [дата – грудень 1953 року, у присвяті матері згадано про її смерть 8 грудня].

Коментар: здається, ЮШ вважає (с. 102), що конфлікт між Мартіне й РЯ стався ще перед тим, як було домовлено про видання, а проте швидку появу книжки приписано почасти можливому «бажанню догодити» (чиєму? Мартине?) РЯ {7}. Книжку оперативно видано на ґрант Комітету для сприяння поглибленим студіям слов’янських культур (голова – Р. Ґордон Восон {8}). Це означає, що її схвалив до друку РЯ. У передмові ЮШ дякує РЯ за бібліографічні довідки й поради; чи не бажав тим самим він у 1953 році загладити ситуацію? (Неприязнь Мартине до РЯ, судячи з усього, стала відвертою щойно 1954 року, коли ЮШ вже погодився перейти чи перейшов до Колумбії.)

Всевладний Якобсон

Роман Якобсон, 1970-ті роки.

ЮШ, здається, прийняв за чисту монету сподівання/ілюзію РЯ, буцімто він цілковито контролював усю гарвардську славістику і був Персоною Номер Один в американській, а мабуть, і в світовій славістиці. Він і справді був надзвичайно впливовим і домагався свого в ухваленні багатьох важливих рішень, особливо в 1950-ті роки.

Проте розповідь ЮШ ясно свідчить, що він (як і РЯ) не розумів структури американських університетів, коли, наприклад, говорить, що Я<кобсон> «наймав і звільняв людей, не питавши Карповіча {9}» (с. 95). Думка РЯ важила багато, але декан і правління, звісно, дослухали Карповічевих рекомендацій1. У випадку ЮШ призначення до Гарварду уможливили рекомендація РЯ й наполегливість, із якою той смикав Гарвард, працівників американського консульства й самого ЮШ. Сам Шевельов свідчить, що Якобсон підтримав його, коли він...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі