З Новим Роком... і з Ювілеєм!

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
56 переглядів

Дорогі наші читачі, дорогі друзі!

Як і кожного року, цієї новорічної пори редакція «Критики» має приємність привітати Вас зі Святами та Новим Роком, побажати Вам щастя, здоров’я, всіх благ і гараздів, нагадати Вам (хоча, сподіваємося, це й так видно) про наші досягнення і висловити нашу щиру надію на дальшу Вашу підтримку. Але цього року трохи інакше, бо з цим звичним, здвоєним січнево-лютневим випуском «Критики» виходить у світ її соте число. Плин цього безперервного процесу й цей ювілейний його етап зобов’язує над ним замислитися.

Оце соте число припадає на дев’ятий рік нашого існування (а якщо йдеться про формальне, юридичне існування, то таки на круглу десяту річницю). За цю несповна декаду «Критика» виросла з часопису, який попервах не мав ні бюджету, ні редакційного портфелю, ні реноме (хоч віримо, що вже від першого числа мав свій стиль і профіль), у ціле видавництво, а віднедавна й дослідницько-видавничий Інститут Критики, що мають свої вельми об’єктивні осягнення, які тепер задають планку і встановлюють стандарт не лише в нашому українському, а подекуди й у ширшому східноевропейському інтелектуальному та культурному просторі. Все це, річ ясна, заслуга того широкого колективу авторів і редакторів, співробітників і меценатів, які своїм відданим трудом і вірою у нашу справу перетворили ідеї, плани та сподівання на дійсність. Цю дійсність – часопису, книжок, проєктів – визначаєте також і Ви, наші читачі й уболівальники, Ваша підтримка.

До Вас тепер і наше основне звернення: подумайте – зокрема тепер, із перспективи оцього сотого числа, яке тримаєте в руці – про роль, яку «Критика» відіграє у Вашому духовому житті, про те, як вона його – і ширшу справу повноцінного українського дискурсу – збагачує. Поміркуйте також про те, парафразуючи відомий заклик Джона Кенеді, що Ви можете зробити для «Критики». Бо вона і Ви цього варті. Бо ми вкрай потребуємо Вашої помочі й підтримки – у поширенні кола наших передплатників і меценатів, у виході на ширший читацький загал. У цьому числі серед різних інших тем і звичної для нас гами дописувачів мова також іде про паризьку «Культуру», про її вплив і модель діяння. Центральним у цьому діянні й у формулі його успіху був зв’язок із читачами – кажучи зовсім конкретно, велика підтримка і велика доброзичливість отих читачів. Не обійтися без цього й нам.

Будьмо на рівні нашого ювілею. Ювілеї зобов’язують.

За редакцію Григорій Грабович

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі