Його роки в Царгороді

Вересень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
389 переглядів

Фраґмент дослідження Віти Сусак «Олекса Грищенко. Динамоколір», що виходить друком цієї осені. Живописець і художній критик Олекса Грищенко в 1910-х роках був активним учасником авангардного руху й розробив власний мистецький напрям – динамоколір, що базувався на поєднанні принципів кубізму та формальної мови ікони. 1919-го емігрував, провів два роки в Константинополі, від 1921-го жив та працював у Франції.

Подаємо з дозволу видавництва «Родовід».

____

Завдяки Царгородові ми маємо Грищенка.

Рене-Жан

 

Близько 650 творів: 400 акварелей та гуашей, 140 рисунків і 10 олій. Більшість з цього доробку розпорошена по приватних збірках, місцезнаходження 66 творів, придбаних колись Томасом Вітмором (58 акварелей і 8 гуашей), залишається невідомим. Також невідома доля 44 акварель з нью-йоркської збірки Ж. Керріґана.

Олекса Грищенко, «Каталог-покажчик принципових речей», 1974 рік

 

Поневіряння

У фонді Олекси Грищенка в київському Національному художньому музеї зберігаються маленькі пошарпані записники та грубші щоденники, в яких олівцем, дрібним почерком художник занотовував події і враження протягом 1920–1945 років. Нотував російською мовою, вставляючи турецькі, грецькі, а згодом і французькі вирази. Можливо, в майбутньому дослідникам вистачить терпіння відчитати ці сторінки й відтворити детальніше життєву канву його біографії. Імовірно, Грищенко вів подібні записи і в Москві, але, залишені в московській майстерні, вони пропали. Художник привіз до Франції свої стамбульські нотатки, і на їх основі 1930 року видав французькою книжку «Два роки в Константинополі». Зберігши форму щоденника, він відібрав найяскравіші факти й образи свого Царгорода.

Грищенко залишив Москву, вдягнений лише в дощовик, «чудом заскочив до передміського потягу, пізніше подорожував на платформі вагону з червоноармійцями, що просто з шкільної парти йшли воювати з Денікіним». У фонді Андрєя Шемшуріна збереглася копія посвідчення, яке мистецький відділ Народного комісаріяту освіти видав Грищенкові 23 липня 1919 року за підписом Давида Штеренберґа. Там зазначалося, що його відряджено до Кролевця «по свої картини (у кількості 200 шт.), які мають велике художнє значення та призначені для виставок у Москві. Прохання сприяти». Вочевидь, це був привід, що його Грищенко використав, аби виїхати з Москви. У листі до Шемшуріна від 15 серпня 1919 року він повідомляв, що вже третій тиждень перебуває в Кролевці, і просив надіслати йому «службові папери».

На початку осені Олекса вирушив до Харкова, де востаннє побачився з братом Петром. Звідти через Миколаїв і Херсон він 25 жовтня дістався до Севастополя, де перебував його брат Микола. Той допоміг йому влаштуватися помічником кухаря на корабель «Николай 119», що 23 листопада відплив до Яфи. Спочатку судно зайшло до Новоросійська, тож дорогою Грищенко зміг попрощатися з кримськими берегами, улюбленими місцями юности. Він згадував: уночі на пароплаві

якась чудернацька особа – поетка – поворожила мені <...> «Лінія мистецтва у вас дуже помітна, ви – маляр. Ви поїдете в Париж, станете славетним у цілій Європі, одружитеся в 1927 р. і будете жити до 91 року».

30 листопада 1919 року Олекса Грищенко зійшов на берег у Стамбулі. Капітан не відпускав його, лише останньої миті перед відходом корабля художник зумів утекти, заплативши перевізнику-туркові. Вирвавшись із більшовицької Росії, Грищенко потрапив до Туреччини, яка перебувала тоді в не менш складній політичній та економічній ситуації. Тривала друга греко-турецька війна, країна була на порозі кардинальних прозахідних змін, що їх здійснив Ататюрк, але всі вони...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі