Його приватна територія

Жовтень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
105 переглядів

 

Сергій Жадан. Anarchy in the UKR. – Харків: «Фоліо», 2005.

 

Жаданів твір «Anarchy in the UKR» (принаймні його перша частина в журнальному варіянті) з’явився фактично водночас із працею Тамари Гундорової «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн» – власне, з першою в Україні монографією, присвяченою явищу українського літературного постмодернізму. Здавалося б, тепер читати нову сучасну літературу, зокрема й Жаданові тексти, буде простіше: п. Тамара дає чимало версій-візій інтерпретації постмодерного письма, однак саме з Жаданом вони перестають спрацьовувати. Той, за котрим «закріпився образ панка та сумного клоуна, бездомного підлітка й останнього українського футуриста», таки змінився. В Жадані зник «Вічний Підліток», що мав би чи бодай міг би правити за «антитезу західній старій культурі»; змінилася природа його повсякчасної мандрівки-ходи, і розгортання доріг (а їх стає в Жаданових текстах усе більше, і за кожною з них – історія) тепер свідчить радше не про героєву бездомність, a про досвід свободи, коли можна йти, думати й переживати світ дуже відкрито й просто. В «Anarchy in the UKR» мова вже не про ті дороги, що нікуди не ведуть, а ті, які ведуть скрізь. Бездомність – уже не той топос, про який / відсутність якого / втрату якого треба говорити, натомість є підстави (знов-таки досвідні) оповісти про те, що скрізь можна почуватися як удома; безбатьківство – стан, до якого з часом також звикаєш, і він уже не перебуває в центрі уваги. Власне, про нього вже також не мовиться, як не мовиться більше й про «гіркоту одинокости»… Що ж, читачеві й критикові є добра нагода ствердити, що текстом «Anarchy in the UKR» Жадан ступив добрячий крок уперед, якщо порівнювати хоча би з романом «Депеш Мод», й шукати способів його прочитання.

Можливо, один із них – і то чи не один із найперших і найзручніших – це саме формула «анархія пам’яті». Проте мені видається, що її таки замало. Зрештою, в «Anarchy in the UKR» цікава не тільки пам’ять, але й усе те, що відрізняє Жадана від інших авторів, говорить про його інакшість. Тут цікаві Жаданові дороги, вокзали, музика, футбол, спорадичні оповіді про камлання буддистів; його життєвий досвід і досвід бачення речей, котрий забарвлює речі в «колір чорної жіночої білизни» й показує «низькі зірки над вагонами, ніби сіль на риб’ячих спинах». Хто ще вміє так дивитися і так бачити? Можна, звісна річ, говорити про саму тільки пам’ять, але як тоді показати різницю між хоча би «Anarchy in the UKR» та «Депеш Мод» або ж пояснити необізнаному в сучасній українській літературі читачеві, чому пам’ять у Жаданових текстах неподібна, скажімо, до пам’яті в Прохаськових? Є-бо якийсь особливий – із майже авантюрним присмаком – азарт читання Жаданових творів, і його не хочеться нехтувати.

Може, тому в мене є якась недовіра до есею Богдана Шуби, в котрому, як на мене, забагато загальникових категорій. Звісна річ, «анархія пам’яті» – це одна з можливих інтерпретацій, але... чому Жадан? Точніше: де тут Жадан? Із Шубиної репліки чомусь майже не можу його побачити... І не можу пристати, власне, на пропозицію прийняти формулу «анархія пам’яті» за знаменник, на якому комфортно множити інтерпретації «Anarchy in the UKR»... Занадто проговорені й зартикульовані обидва складники цієї нехитрої словосполуки, й занадто просто піддатися на розмову про них, до якої провокує, можливо, сам автор. Це з одного боку. З другого – таки спокусливо це зробити, але тоді вже варто братися говорити про пам’ять у дещо інших координатах. Найперше, не випадає говорити про якусь абстрактну пам’ять. Одразу хочеться конкретизувати, уточнити, про що мова? Може, про пам’ять простору чи речей? Культурну чи приватну пам’ять? Ту пам’ять, яка надається до вербалізації і яка через неї, власне, утривалює саму себе й живить до подальшого пригадування, а чи ту...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі