Яким має бути новий етос Европи?

Червень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1478 переглядів

Не буде надуживанням поставити в рамках уявлень питання про майбутню Европу. Справді-бо, її політична орга­нізація висуває безпрецедентну проб­лему: як на інституційному рівні обійти форму держави-нації, не повторивши, однак, на вищому, так званому рівні надгромадянства, добре знаних струк­тур. Зауважимо, що, створюючи но­ві інституції, не можна скористати­ся прикладом жодної наявної феде­ральної держави (Швейцарії, Німеч­чини, США), що має такі самі сим­воли суверенности (валюту, армію, дипломатію), як і менш складні держави-нації. Із цих обох поглядів пасує означення держави «постнаціональної», зважаючи на те, як воно залишає відкритим - власне, для уявлень - за­питання: котрі незнані досі інституції можуть відповідати політичній, посут­ньо безпрецедентній ситуації.

Я хочу зупинитися на тому, наскіль­ки етична й духовна поведінка індивідів, інтелектуалів, діячів культури, а також осередків думки, церков та інших ре­лігійних утворень, може позначитися на цих політичних уявленнях.

Було б справді неправильним ува­жати, що перенесення суверенности на користь якоїсь політичної одиниці, яку повністю необхідно витворити, можуть виявитись успішними в формальних аспектах політичних і юридичних ін­ституцій, якщо прагнення здійснити ці перенесення не поділиться своїм дина­мізмом із трансформацією ментальнос­ти щодо етосу індивідів, груп чи на­родів.

Сторінки2

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі