Якого пам’ятника заслуговує Яцек Куронь?

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
205 переглядів

Jacek Kuroń, Autobiografia, Warszawa: Krytyka Polityczna, 2009.

Jacek Kuroń, Dojrzewanie. Pisma polityczne 1964–1968, Warszawa: Krytyka Polityczna, 2009.

Jacek Kuroń, Opozycja. Pisma polityczne 1969–1989, Warszawa: Krytyka Polityczna, 2010.

Jacek Kuroń, Nadzieja i rozczarowanie. Pisma polityczne 1989–2004, Warszawa: Krytyka Polityczna, 2010.

 

1

2002 року група молодих польських інтелектуалів започаткувала новий, вельми амбітний і масштабний проєкт. Пам’ятаючи про виняткову роль, яку відіграли в історії їхньої вітчизни люди розумової праці, і прагнучи продовжити традицію так званої «анґажованої», тобто соціяльно небайдужої інтеліґенції, Славомір Сєраковський разом із енергійним ґроном однодумців створив надзвичайно цікавий (і, що не менш важливо, зразково зорганізований із погляду менеджменту та маркетинґу, рівно ж як і промоції на ринку) журнал «Krytyka Polityczna», однойменне книжкове видавництво та врешті знану літературну кав’ярню, навколо якої у Варшаві гуртуються шанувальники принципів цього середовища. Його принципи виразно окреслено бодай на мережевій сторінці:

Нашою основною метою є запровадження й посилення в публічній сфері лівого проєкту боротьби з економічним і культурним виключенням. Спираємось на переконання, політика лівого спрямування не матиме шансів без попереднього створення в публічній сфері місця для лівого дискурсу, лівого суспільного проєкту. Тому поряд із чисто академічною працею (перекладання, видання книжок, дискусії, семінари та майстерні) залучаємося до публічних дебатів, а також активно діємо в царинах літератури, театру та візуального мистецтва. <...> Середовище «ПК» від початку прагне брати участь не тільки у нішових ініціятивах, але широко публікується в мейнстримних медіях, де творить єдиний добре чутний лівий голос у Польщі*.

Видавництво «Krytyki Politcznej», засноване 2007 року, публікує найважливіші для свого середовища праці з філософії та політичної соціології, теорії культури і мистецтва. Понад п’ятдесят уже випущених назв згруповано у шість видавничих серій. Одна з них називається «Твори Яцка Куроня». Звісно, це не випадково: молоді ліві інтелектуали прагнуть закріпити у суспільній свідомості пов’язання свого середовища зі знаковою та взірцевою для них постаттю – з інтелектуалом, який визначив генеральний напрямок трансформації сучасної Польщі, запропонував, замість палити парткоми, творити паралельні структури громадянського суспільства, а зіпершися на них – зародки майбутньої компетентної влади, який зініціював інституціоналізацію робітничого руху як головний чинник реформ, – із людиною, яка була і є «людським обличчям» тих складних змін, що відбулися в Польщі впродовж останнього двадцятиліття.

2

Спершу дві оцінки. Публіцист і політик, голова Польсько-Українського Форуму Генрик Вуєц сказав після смерти приятеля, разом із яким багато років брав участь у структурі Комітету оборони робітників і Вільних профспілок: «То була найбільша постать у повоєнній Польщі. Коли б не Яцек, невідомо, як би виглядав наш край. Відвертий, щирий, надзвичайно чутливий до людського болю, власне такої постави він учив інших діячів опозиції».

Інший колеґа Куроня по опозиції та сердечний приятель у повсякденному житті, головний редактор «Gazety Wyborczej» Адам Міхнік, так оцінив внесок приятеля у новітню історію Польщі: «Яцек Куронь належав до тих дуже і дуже нечисленних людей, які ні на мить не склали зброї, які твердо обстоювали опозиційні переконання, для яких опір поневоленню був водночас вибором способу життя і сенсом існування. За ним...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі