Які ми є?

Квітень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
59 переглядів

1.

Які ми є? Найперше, що хочеться відповісти на таке запитання – ми різні.

Насамперед тому, що свобода надала нам шанс різноманітності й право на неї. Ми стали бідними й багатими, спритними й безсилими, наділеними безліччю можливостей і позбавленими шансів. Ми вже не є суспільством, про яке можна одним духом заявити: освічене, має півхати на особу, живе в достатку, попри певні недоліки. Ми перестали сприйматися – і почуватися – як статистичні випадки певної цілості, для якої передбачені однаковий стандарт життя й однаковий набір переконань.

Ми досить швидко погодилися з побутовими відмінностями, проте справа виглядає інакше, коли йдеться про вартості: тут надто легко з’являються численні загальники – загальні судження про ідеї, котрі цінуємо як нація; нахили, що їх проявляємо як суспільство; те, чого всі – і як нація, і як суспільство – потребуємо, прагнемо, домагаємося.

Ця схильність до категоричних, беззаперечних суджень на тему «які ми є» також породжує спротив, бажання вказати, що ми поділені. Збуджує його також і тривога, чи не стануть пошуки спільного коріння та сталих рис загрозою для тих, хто не вповні їм відповідає. Тим паче, що плюралізм належав до маловартісних речей тоді, коли керувала монопартія, а тепер уже не належить, ба більше – став чимось підозрілим, позаяк виправдовує постмодерністські зарази, моральний релятивізм, рівноправність будь-яких суджень без урахування першості тих, які є істинними.

Нарешті третім, теж неабияким приводом підкреслювати, що ми різні, є відчуття безладу: як тут робити портрет поляків, коли все перебуває в русі, коли спостерігаємо довкола якісь нові явища, способи поведінки – і ще невідомо, що є тривкою прикметою, а що перелітною модою, відрухом, заледве випадком. На додаток оця різноманітність позицій і поведінок може дратувати нас після десятиліть простих, ясних візій нації та суспільства, що їх роками втовкмачували в колективну пам’ять.

2.

Певно можна вирізнити кілька таких концепцій описування, але достатньо буде нагадати дві основні. Згідно з комуністичною версією, історичний вибір, унаслідок якого Польща звернулася на Схід, перервав трагічну пасеїстичність нашої історії – спілка з Радянським Союзом перемінила поразки і зраду Заходу на успіх і перемогу, згодом принесла нам соціальну революцію, завдяки якій широким масам стало доступним те, чого вони не мали за панської Польщі – праця, освіта, зростання, соціальна підтримка. Переорано суспільну структуру і змінено колективну свідомість: у її центрі тепер опинилася традиція плебейських рухів, відраза до станових і класових привілеїв, глибокий еґалітаризм. Трудящий народ хотів передовсім доброго забезпечення і спокою. На жаль, подеколи в ньому відроджувалися традиційні національні вади – ворохобництво, лінивство та інші непохвальні польські схильності.

Протилежна версія – назвімо її еміґраційно-опозиційною – трактувала демонстровані докази переміни суспільства як вимушений ритуал. Насправді Польща зазнавала тоталітарного утиску – й хоча в ній було зроблено окремі необхідні зміни, такі, як облаштування західних земель і земельна реформа, та десь під оболонкою дириґованого колективного життя жили прагнення незалежності й туга за свободою. Подальші суспільні вибухи були живим доказом цього. Докорам за традиційні польські вади опозиція протиставляла список громадянських чеснот, таких як незламність, хоробрість, прагнення свободи, вірність Церкві, збереження національної пам’яті, створення солідарних зв’язків супроти зусиль держави на атомізацію суспільства.

Опозиція сперечалася з владою за те, хто з них є кращим речником поляків і їхніх потреб. Одна сторона наводила неґативи й докази на користь змін, інша покликалася на потребу спокою га сталості в усьому, що вже відоме та широко схвалене.

Свобода, несподівано для опозиційної сторони, загалом не розсудила, хто мав рацію. Поле виграної битви опанували цивільні – їхня праця,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі