Як уникнути розпаду Европи

Лютий 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
11
867 переглядів

Одна з головних інтриґ у сюжетній лінії нинішньої дискусії в Европі — це те, що ми надто евроцентричні, аби зрозуміти, що не можемо пояснити себе іншим. І український конфлікт у цьому сенсі якнайбільш показовий: адже усередині Европи і поза нею його бачать зовсім по-різному. Звісно, нинішня европейська криза, яка триває вже сім років, дуже відрізняється від інших світових криз. Я пам’ятаю, як вона починалася 2008 року. На одній зустрічі Жозе Мануел Барозо, тодішній президент Еврокомісії, поставив нам — аналітикам і експертам — пряме запитання: «Що ви можете для нас зробити?» Моя відповідь теж була пряма: «Небагато», — чесно відповів я.

Я не є спеціялістом із питань інтеґрації. Але я — експерт із дезінтеґрації. Я знаю, як відбувається розпад: це те, що я вивчав усе життя. Я досліджував Балкани, тому знаю, як вони розпалися, а перед тим я вивчав, як розпався Совєтський Союз. Саме тому я сказав Барозо: «Те, що ми можемо вам запропонувати, — це проєкт політичної логіки дезінтеґрації».

Як наслідок, упродовж майже двох років ми проводили семінари й обговорення в Інституті наук про людину у Відні. Ми запрошували істориків і політиків на наші дискусії, де зосереджувалися на різних прикладах дезінтеґрації, включно з розпадом Габсбурзької імперії, Совєтського Союзу та Юґославії.

Сиґнали розпаду

Із цих дискусій постало три головні теми, принципово важливі для розуміння поточної кризи в Европі. Перша — це факт несподіваности розпаду. Не забуваймо, що навіть за рік чи два до розвалу Совєтського Союзу така подія здавалася немислимою. Скажімо, найвища група експертів із Пентаґону, до якої входили найдосвідченіші спеціялісти у справах Совєтського Союзу, в грудні 1990 року заявила, що шанс розпаду Союзу становить близько 20%. Так само й комуністи стверджували, що, з огляду на високий рівень взаємозалежности, загибель СССР є неможливою і не має сенсу. Як засвідчили подальші події, чимало речей, які не мають економічного сенсу, часто таки трапляються.

Переінакшимо цю тезу: проблему, яку ми нині маємо, почасти зумовлює те, що ми ставимося до Европейського Союзу як до чогось самоочевидного. Чим наполегливіше ми це робимо, тим вищий ризик дезінтеґрації. Переконаність у тому, що щось не може розпастися, призводить до дуже ризикованої поведінки.

Друга тема, яка викристалізувалася з дискусій у Відні, — це те, що дезінтеґрацію завжди зумовлюють внутрішні причини. І попри те, що антиінтеґраційний блок ніколи не домінує над проінтеґраційним (навіть у випадку із Совєтським Союзом більшість хотіла, щоб він існував і надалі), існує особливий тип політичної динаміки, що з’являється і починає розвиватися за власною логікою. Саме ця логіка починає розгортатися і живитися всередині суспільства.

Третій момент, який постав із наших дискусій, — це спостереження, що розпад великих проєктів не починається з периферії. Тож Болгарія чи Греція не призведуть до розпаду Европейського Союзу, хоч би як наполегливо вони намагалися зробити це. Дезінтеґрація починається з центру і стається тоді, коли в переможців з’являється відчуття програшу в проєкті.

Саме тому Польща для багатьох в Европі є такою важливою. Якщо Польща, котра, як нерідко вважають, чи не найбільше виграла від европейської інтеґрації, почне вагатися щодо проєкту ЕС, то й інші країни (в тому числі й Німеччина) також почнуть ставити його під сумнів.

Та це не означає, що европейська еліта мусить насаджувати «ідентичність» своєму населенню. Діючи так, вона лише нав’язує суспільству штучну структуру, яка є несправжньою і не приживеться. Хай там як, в Европі вже була не одна спроба створити европейську ідентичність, подібну до «національної». Та всі вони зазнали невдачі і далі зазнаватимуть їх. В Европі завжди існуватимуть поділи, як було у випадку війни в Іраку 2003 року, коли Европа поділилася на схід і захід; або ж як тепер, коли через кризу в Україні Европа поділилася на північ і південь...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі