Як приборкати тирана

Квітень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
13
421 переглядів

Timothy Snyder, On Tyranny: Twenty Lessons from the Twentieth Century, New York: Tim Duggan Book, 2017.

Тиранія утверджується тоді, коли по­літичний світ починає занурювати­ся в темряву. Ця загроза супрово­джує політику від самого її початку. Хтось каже, що це стається закономірно. Подібно до того, як Земля обертається довкола Сон­ця, тим самим підкоряючись циклам змін дня і ночі чи зими і літа, політичний світ піддано циклізмові від порядку до хаосу, від свободи до тиранії. Інші кажуть, що не­має невідворотного (чи нехай уже буде — природного) закону народження тиранії. Ця друга позиція радше передбачає, що тира­нами стають, бо державці спокушаються владою, починають робити неправильні речі, які накопичуються, мов снігова куля, або ж перетворюють свій перфекціонізм на хворобливу самовпевненість, відчуваю­чи страх екзистенційної пустки від втрати влади (якщо узагальнити, то можна згада­ти хрестоматійний афоризм лорда Актона «Влада розбещує, а абсолютна влада роз­бещує абсолютно»). До того ж громадяни байдуже ставляться до перших ознак пере­творення державця на тирана («Ми люди маленькі, це нас не стосується», — кажуть вони) або ж поступово починають і собі по­собляти тиранії: спочатку підтакують вла­ді, а потім і взагалі її обожнюють. Однак прихильники і першої, і другої позицій по­годжуються, що у випадку тиранії ми має­мо справу з політичною патологією, на яку треба знайти антидот.

Тиранія не є політичним режимом винятково минулих епох. Її загроза сьо­годні так само реальна, як у давні часи. Чимало сучасних інтелектуалів поміча­ють, що демократичні суспільства мо­жуть впроваджувати тоталітарні практи­ки, обмежуючи свободи своїх громадян чи невиправдано примушуючи їх до певних дій. До того ж тиранія може набувати різ­них форм. Класично її означують як не­справедливе правління однієї особи, вла­да якої нелеґітимна, бо використовується для реалізації власних інтересів, а не за­ради спільного блага. Однак сучасний по­літичний світ демонструє, що ми можемо потрапити, наприклад, під тиранію більшости (коли нівелюються права меншин) чи тиранію меншости (коли багаті, себто ті, кого ми вже звикли називати «олігархами», корумпують владу), тиранію упереджень (коли стереотипи й упередження обмежу­ють перспективу розуміння політики). Тож ми повинні бути чуйними, аби помітити ознаки патології нашого політичного сві­ту і запобігти народженню тиранії.

Про загрозу сучасної тиранії пише американський історик Тимоті Снайдер, відомий в Україні передусім досліджен­нями Центрально-Східної Европи — пра­цями «Криваві землі: Европа між Гітле­ром і Сталіним» (див. рецензії у чч. 5–6 та 7–8 «Критики» за 2011 рік) та «Перетво­рення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь. 1569–1999» (див. ч. 5–6 «Критики» за 2014 рік). Його нова книжка «Про тира­нію» вийшла на початку президентства Доналда Трампа, тому набула неабиякого резонансу, оскільки дехто відчував загро­зу тиранії в США саме через популістські декларації нового президента. Снайдеро­ва книжка схожа на «кишенькову книжеч­ку». Хтось може сприймати її як маніфест чи інструкцію. Вона містить двадцять уро­ків із ХХ століття, кожен із яких має за­головок у вигляді правила, яке повинно убезпечити від тиранії сьогодні чи у май­бутньому. Так Снайдер демонструє нор­мативний підхід до політики. І це мож­на вважати за його перевагу: він не лише чітко окреслює свою позицію (тут немає і сліду політичного компромісу), але й дає оцінку історичним подіям ХХ століття, які призвели до страшних тираній у вигляді тоталітарних режимів. Цього нормативіз­му сьогодні доволі часто бракує політич­ним теоріям, які, прагнучи «об’єктивнос­ти» і...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі