Як нас усіх обморочило

Жовтень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
770 переглядів

 

 

 

John Lanchester. «How We Were All Misled». Переклала з англійської Оксана Форостина.

Статтю опубліковано 10 листопада 2011 року в часописі «The New York Review of Books». «Критика» друкує переклад як ексклюзивний партнер «The New York Review of Books» в Україні.

© 2011 The New York Review of Books

 

Michael Lewis, Boomerang: Travels in the New Third World, New York: W.W. Norton & Co., 2011.

Більшість із тих, хто прицільно цікавився подіями довкола кредитної кризи та Великої рецесії, що настала згодом, мають свій власний критерій надмірности, яка спричинила катастрофу. Ці критерії – практичний спосіб, грубий підрахунок «на пальцях» того, наскільки все тоді летіло сторчголов. Це феноменальні речі, які видавалися нормальними тоді, але з відстані часу ми бачимо їх як кричущі сиґнали тривоги. Я натрапив на свій критерій в Ісландії – під час розмови з офіціянткою в кафе влітку 2009 року, через вісім місяців після того, як упала крона й уся країна успішно збанкрутувала під тягарем боргів, у які залізли її роздуті банки. Я спитав, що змінилося в її житті після обвалу.

«Ну, – сказала вона, – якщо я хочу побути з друзями на вихідних, ми їдемо на пікнік за місто».

«А раніше як ви відпочивали?» – запитав я.

«Ми зазвичай сідали в літак і летіли в Мілан походити по крамницях».

Від тієї розмови особисто я вимірював очевидний абсурд передкризового феномену за шкалою від 0 до 10, де 0 означав максимальну фінансову ощадливість, а 10 – офіціянтку з Рейк’явіка, для якої нормальним є дозволяти собі на вихідних шопінґ у Мілані.

Багато людей у всьому світі показилися на дешевих кредитах у роки буму – буму, збудованого на хиткому вістрі персональних і державних позик.

Майкл Льюїс уже написав дуже добру книжку про механізми краху – «Великий куш»*, героями якої були люди, що не тільки передбачили його, але й зробили величезні ставки на те, що крах буде, й добряче заробили, коли це таки сталося. Його «Бумеранґ» – про те, що він побачив за кредитною кризою як масштабніший феномен: зростання світового боргу з 84 трильйонів доларів у 2002 році до 195 трильйонів нині. Його головна думка – «криза субстандартного іпотечного кредитування була радше симптомом, ніж причиною хвороби. Глибинніші соціяльні та економічні проблеми, які її породили, залишилися там, де й були». Це саме ті економічні проблеми, що про них увесь час чуємо в економічних новинах тепер, це вони призвели до відчайдушних заходів, оголошених на саміті ЕС 27 жовтня, та до відкинутого плану Греції проводити референдум. На саміті Великої двадцятки 30 жовтня – 4 листопада говорили переважно про кризу еврозони, але в результаті до жодного чіткого плану не домовилися ні тоді, ні пізніше. «Бумеранґ» розповідає, як ми в це вляпалися, а мимохідь збирає докупи величезний арсенал даних, які на моїй шкалі складають компанію офіціянтці з Рейк’явіку: факт, що бюджет грецької залізниці передбачає 300 мільйонів еврів на додаткові витрати; факт, що каліфорнійське місто Вальєхо витратило 80% свого бюджету на пенсійні виплати й зарплату поліції, пожежникам та іншим працівникам сфери «громадської безпеки»; факт, що між 2003 та 2007 роками біржевий ринок Ісландії виріс удев’ятеро; факт, що в Ірландії девелопер 2006 року заплатив 412 мільйонів еврів за міське сміттєзвалище, яке тепер, через витрати на очищення, оцінюється в 30-мільйонний мінус.

Льюїс побачив дещо важливе у цих надмірностях: що певні деталі того, як люди дуріли, змінювалися у різних культурах. Бум оголив культурні та історичні лінії розламів, і поведінка різнилася відповідно до них.

Кредит не був лише грошима, він був спокусою. Він запропонував цілим суспільствам шанс виявити слабкості своєї вдачі, яким вони за нормальних...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі