Як мова вбиває експерток

Грудень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
1204 переглядів

Cитуація з мовним сексизмом нагадує наші щоденні стратегії вітання і прощання, які стають зауважувані, якщо подивитися на них відчуженим поглядом. Не раз іноземні студентки і студенти ставлять мені те саме запитання: чому, коли до компанії, де є жінки і чоловіки, долучається українець, він зазвичай поводиться так: тисне руки всім чоловікам у кімнаті, але іґнорує жінок, ніби вони – всього лиш елемент інтер’єру, як-от стіл чи шафа? (За винятком тих компаній, у яких заведено вітатись із жінками поцілунком у щоку.) Те саме відбувається під час прощання. У чому ж річ? Чи це навмисне іґнорування, чи якийсь культурний «код»?

Так само іґнорують жінку в мові, називаючи це «загальним» чоловічим родом (generic masсuline). І мова, і жест підвладні традиції. Колись чоловіки віталися потиском рук, щоб продемонструвати, що не тримають зброї. Проте в сучасних умовах такий ритуал набуває нових смислів, які, властиво, і потребують пояснення…

Міт про «загальний» чоловічий рід

У лінґвістиці ще від часів Отто Єсперсена утвердилася думка, що «загальний» чоловічий рід є ґендерно нейтральним, мовляв, однаково стосується і чоловіків, і жінок. Наприклад, кажучи громадяни – маємо на увазі також жінок. Однак, як показує Дженіс Моултон, іменники чоловічого роду в більшості контекстів залишаються ґендерно маркованими. Дослідниця наводить добре знаний силогізм:

All men are mortal.

Socrates is a man.

Socrates is mortal.

Тепер, пропонує Моултон, підставимо жіноче ім’я:

All men are mortal.

Sophia is a man…

І як бачимо, у випадку із жіночим ім’ям арґументація не спрацьовує, бо порушено принцип тотожности: виявляється, що твердження про весь людський рід насправді стосується тільки чоловіків1.

Можна навести аналогічний приклад українською мовою:

Усім громадянам належаться рівні права

Микола – громадянин

Миколі належаться рівні права

Усім громадянам належаться рівні права

Мар’яна – громадянка

[і… їй не належиться рівних прав?]

Якби іменники чоловічого роду справді були ґендерно нейтральними, вони стосувалися б жінок однаковою мірою. Проте цей принцип не справджується. На думку Моултон, причина криється в такому лінґвістичному явищі, як паразитичне відсилання, – коли одинична назва заступає загальну. Наприклад, деякі бренди замінюють назви продуктів: одноразові підгузники називають памперсами, копіювальну машину – ксероксом, хоча первинно це були назви торгових марок («Xerox», «Pampers»). Стає очевидно, яка марка отримує визнання та дивіденди завдяки такій стратегії називання. Інші ж, іґноровані, зазнають втрат. Подібно, чоловіки отримують переваги від широкого визнання їхньої назви, здобуті брендом зі значенням загального чоловічого роду: бренд установлює норму. Так само чоловіки встановлюють норму – юридичну, релігійну, культурну2. Як результат, назва чоловічого роду «звучить» компетентніше, без емоційних конотацій, її застосовують для побудови арґументації (як у наведених вище прикладах).

Якщо назву побудовано на основі паразитичної референції, але заміни між поняттями не відбувається, то це породжує двозначність, відчуття браку інформації. Для наочности проведемо психологічний експеримент. Як Ви думаєте, до кого звертається авторка статті, і про кого йдеться – жінок чи чоловіків?

Хто з нас бодай раз у житті не бився об заклад?

Спершу ставки мали вигляд приватного парі одного глядача з іншим. Однак згодом стало зрозуміло, що для парі потрібен партнер

Заробити можна… але це складно. Так кажуть досвідчені «сперечальники». Кожен гравець, йдучи робити ставки, шукає відповідь на одне-єдине запитання – чи вдасться виграти?..

Видається, що авторка вживає загальний чоловічий рід, який реферує до всіх людей загалом, незалежно від статі. Проте через кілька абзаців читаємо:

Біля букмекерських контор часто можна побачити військових, студентів, бізнесменів і навіть співробітників прокуратури. Якщо добре придивитись, то можна й школярів «зловити на гарячому». А от хто нечасто потикає носа у такі заклади, то це жінки3.

Як бачимо, паразитична референція, на якій ґрунтується називання осіб «загальним» чоловічим родом, породжує то неоднозначність (на початку цитованої статті), то комічний ефект, мовляв, жінка – не людина чи теж людина (у кінці). У пресі нерідко можна натрапити на такого штибу заголовки: «Найвпливовішою людиною виявилась жінка» – однак годі собі уявити подібний заголовок про чоловіка («Найвпливовішою людиною виявився чоловік»). Комічний ефект постає через те, що хоча слово людина в українській мові й жіночого роду, проте людиною мислиться насамперед чоловік.

Дозволю собі ще один приклад, цього разу аритметичний: у прес-конференції взяли участь 25 журналісток і 1 журналіст. Скільки людей взяло участь у події?

25 журналісток +1 журналіст = 26 журналістів

25 журналістів + 1 журналістка = 26 журналістів

Тобто міт про загальний чоловічий рід захищено непробивною логікою граматики: досить одному чоловікові з’явитись у товаристві навіть ста жінок, як їх усіх уже треба називати словом у чоловічому роді множини. Поміркуємо, які це може мати наслідки. Приміром, науковий колектив, у якому переважають науковиці, але також є кілька чоловіків, робить гучний винахід. Звичайно, його охарактеризують як винахід науковців. А через кілька десятків років, коли деталі події забудуться, хтось неодмінно скаже, що жінки в цій царині нічого не досягли, ні на що не спромоглися… Бо такі аритметичні закони граматики…

Мовні засоби, які сприяють «невидимості» жінки

Так званий «загальний» чоловічий рід виявляється не тільки в іменниках-назвах осіб, а й у цілій низці мовних засобів. Зокрема, «загальний» чоловічий рід іменників‑назв осіб визначає:

1. відповідні закінчення пов’язаних з іменником у чоловічому роді прикметників, займенників і числівників (один на один, один із одним, один із нас тощо);

2. офіційні звертання пані + назва за професією (пані професор, пані депутат);

3. заперечні, означальні та неозначеноособові займенники: ніхто, кожен, усякий, інший, сам, самий, хтось, хто-небудь у поєднанні з дієсловом у минулому часі, а також у таких словосполученнях, як кожен із нас, хтось із нас, сам на сам, сам по собі, сам собою тощо.

У цих випадках «загального» чоловічого роду можна уникнути, замінюючи його на жіночий або вводячи множину (хтось сказала чи сказали – замість сказав); та завдяки ширшому вживанню слів людина, особа, когорта і спільнота: кожна людина (особа) – замість кожен із нас, журналістська спільнота – замість журналістки і журналісти.

Хто гальмує впровадження фемінітивів як норми?

У слов’янських мовах разом із категорією роду розвинулася розгалужена система суфіксів для творення назв жінок – фемінітивів. Саме вони експліцитно виражають присутність жінки і в мові, і в житті суспільства загалом. Причому, що далі на захід Европи, то більш поширеними і відповідно стилістично нейтральними є фемінітиви. Порівняймо кодифіковані сучасними словниками жіночі назви за професіями (аґентиви) у слов’янських мовах.

українська:

адвокат

академік

архітектор

декан

декоратор

депутат

дистриб’ютор

дизайнер

доцент

доктор

географ

гінеколог

кандидат

комісар

лексикограф

майор

мер

менеджер

міністр

полковник

президент

професор

психолог

реставратор

стоматолог

технолог

філолог

філософ

 

польська:

adwokat

akademik

architekt

dekan

dekorator – dekoratorka

poseł – posłanka

dystrybutor – dystrybutorka

projektant – projektantka

docent

doktor

geograf

ginekolog

kandydat – kandydatka

komisar

leksykograf

major

burmistrz

manager – menagerka

ministr

pułkownik – pułkowniczka

prezydent

profesor

psycholog

restaurator – restauratorka

stomatolog

technolog

filolog

filozof

 

словацька:

advokát – advokátka

akademik – akademička

architekt – architektka

dekan – dekanka

dekoratér – dekoratérka

poslanec – poslankyňa

distributér – distributérka

dizajnér – dizajnérka

docent – docentka

doktor – doktorka

geograf – geografka

ginekológ – gynekologička

kandidát – kandidátka

komisár – komisárka

lexikograf – lexikografka

major – majorka

primátor – primátorka

manažér – manažérka

minister – ministerka

poručík – poručíčka

prezident – prezidentka

profesor – profesorka

psycholog – psychologíčka

reštaurátor – reštaurátorka

stomatológ – stomatologička

technológ – technologička

filológ – filologička

filozof – filozofka

 

чеська:

advokát – advokátka

akademik – akademička

architektor – architektorka

děkan – děkanka

dekoratér – dekoratérka

poslanec – poslankyně

distributor – distributorka

návrhář – návrhářka

docent – docentka

doktor – doktorka

geograf – geografka

gynekolog – gynekoložka

kandidát – kandidátka

komisař – komisařka

lexikograf – lexikografka

major

starosta – starostka

ředitel – ředitelka

ministr – ministryně

plukovník

prezident – prezidentka

profesor – profesorka

psycholog – psycholožka

restaurater – restauraterka

zubař – zubařka

technolog – technoložka

filolog – filoložka

filozof – filozofka

Як видно з таблиці, засвідчена словниками (кодифікована, узаконена) тенденція до фемінізації жіночих назв за професіями переважає у чеській та словацькій мовах. Хоча, звичайно, так було не завжди. Ще 50–60 років тому в Чехії точилися гарячі мовознавчі дискусії про те, як правильно сказати: Pani doktor mi poradila чи Pani doktorka mi poradila. Але вже в сучасній Чехії прийнято вживати фемінітиви, і тільки старші люди ніяк не позбудуться звички говорити pani doktor. Чеське суспільство цілком прийняло такі фемінітиви, як doktorka («докторка»), starostka («мерка»), ministryně («міністриня»), poslankyně («депутатка»), psycholožka («психологиня»), filoložka («філологиня»), які ще кілька десятиліть тому траплялися рідко. Ба більше, ці слова ввійшли до стилістично нейтрального лексикону, а жіночі відповідники можна утворити практично від усіх іменників чоловічого роду4.

Подібно до чеської, у сучасній словацькій мові аґентиви жіночого роду з формантами -ka/-ička функціонують у всіх стилях мови: публіцистичному (doplňa advokátka Ježová; riaditeľka odboru personaly a vzťahovy vo VÚB banke Soňa Machatová hovorí; prorektorka pre stratégiu a rozvoj Kristina Zgodová; povedala analytička Poštovej banky Eva Sárazová); науковому (Žena ako autorka – žena ako téma v slovensej poézie; poetka sa uviedla zdanlivo neosobným záznamom voľného verša); художньому (Návštevníci ju považovali za predstaviteľku fínskeho filmu Biely sob); не кажучи вже про розмовний5.

А як щодо української та польської? Звичайно, процеси фемінізації тут відбуваються так само, як у словацькій або чеській, однак сферу функціонування фемінітивів суворо обмежено розмовним і публіцистичним стилями. Порівняймо:

українська: архітекторка, біоенергетичка, ветеринарка, викладачка, виступантка, депутатка, дизайнерка, директорка, дисертантка, докторантка, завідувачка, канцлерка, керівничка, композиторка, міліціонерка, президентка, прем’єрка, продюсерка, професорка, редакторка, режисерка, рухівка, фанка (фанівка), юристка, керівниця, мисливиця, перегонниця, переможниця, речниця, співзасновниця, борчиня, видавчиня, ворогиня, мисткиня, мовчиня, продавчиня, шефиня, фахівчиня, філологиня, членкиня тощо;

польська: malarka, leksykografka, prezeska, kierowniczka, matematyczka, fizyczka, chemiczka, biologiczka, reżyserka, psycholożka, sociolożka, filolożka, filozofka, psycholożka, ginekolożka, stomatolożka, technolożka, dyrektorka, profesorka, bioenergoterapeutka, dozorczyni, mistrzyni, sprzedawczyni, wychowawczyni тощо.

І в українській, і в польській жіночі суфікси (укр. , -иця, -иня і пол. -k, -ini/-yni) є історично закоріненими та продуктивними (тобто від них утворюється значна кількість нових слів). Закономірно постає запитання, чому ж досі фемінітиви вилучено з переліку нормативного слововживання? Не раз траплялося чути такі пояснення: мовляв, нові слова «дивно», «неприродно» або «смішно» звучать; мовляв, виникають фонетичні складнощі при творенні окремих фемінітивів. У польському мовознавстві (див. «Nowy słownik poprawnej polszczyzny» під редакцією професора Анджея Марковського) проголошено ще такий принцип: основним критерієм уживання чи уникання жіночих назв за професіями стає можливість їх використання у звертанні до особи. Позаяк звертання pani mecenasko, pani doktorko, pani profesorko «звучать дивно», то й від цих фемінітивів доведеться відмовитися.

Насправді всі ці закиди не менш смішні. Адже, як засвідчують приклади з таблиці, спільною тенденцією для української та польської мов є відсутність у словниках жіночих відповідників саме до престижних професій. Брак нормальної мовної політики в цих питаннях породжує суцільний хаос серед новотворень (наприклад, у розмовній польській уживають profesorka і posłanka, але ніколи не *doktorka чи *ministerka, натомість pani doktor i pani minister). З іншого боку, не менший хаос і розгубленість панує серед прийнятих офіційних форм звертань, особливо, коли їх доводиться відмінювати (Ми зустрілись із пані професор Зубрицькою чи із пані професором Зубрицькою? – найприродніше було б сказати: із пані професоркою).

У зв’язку з цим постає наступне запитання: чому споріднені слов’янські мови: чеська, словацька, польська та українська – які, як відомо, мають спільну лексико-граматичну та словотвірнодериваційну базу, обирають такі різні стратегії розвитку? Очевидно тому, що хоча кодифікація формується на основі наукового узагальнення системних мовних закономірностей, вона водночас відображає напрям мовної політики країни6, а також стан суспільної свідомости як самих мовчинь та мовців, так і людей, які укладають словники і пишуть правописи. Тобто норма обумовлена не тільки системними закономірностями мови, але й (можливо, головно) соціокультурними чинниками.

До подібного висновку дійшла й Мерліс Гелінґер, зіставивши структури норвезької, голандської, італійської та іспанської мов. Дослідниця, зокрема, виділила такі позамовні чинники, які визначають напрям ґендерного реформування мов:

1) по-перше, прийняті у відповідній мовній спільноті взаємини між статями (опір супроти паритетного вживання жіночого роду в мові обумовлюється радше низьким статусом жінки, аніж власне структурними особливостями мови);

2) по-друге, стан жіночого руху (вищий рівень критики нерівностей сприятиме глибшому розумінню мовного сексизму і відповідно стимулюватиме ефективні дебати на користь антисексистських ініціятив)7.

Треба сказати, що в україномовному дискурсі на рівні окремих низових ініціятив спостерігається тенденція до свідомого вживання фемінітивів у різних писемних формах. Тут варто згадати й окремі статті на сайті «ПроStory», і переклад книги Філіпа Солерса «Війна смаку», і статті Марії Маєрчик та Ольги Плахотнік у раніших номерах «Критики».

В українській мові існує достатньо засобів для фемінізації:

• суфікс -к‑, який є найпродуктивнішим, позаяк за його допомогою утворюється більшість фемінітивів‑новотворів: прем’єрка, депутатка, директорка, перекладачка, скульпторка, малярка, поетка, редакторка, журналістка, діячка тощо.

• суфікс -иц-, який додають до чоловічої основи на -(н)ик, -ець: відмінниця, натхненниця, підприємиця, спадкоємиця, виконавиця, улюблениця, засновниця, переможниця;

• зростає продуктивність суфікса -ин-, якого раніше використовували тільки в кількох словах (княгиня, графиня, кравчиня, майстриня), а тепер додають і до основ на -ець (борець борчиня, виборець виборчиня, мистець мисткиня, фахівець фахівчиня, видавець видавчиня, продавець продавчиня), і до основ на приголосний, які тривалий час вважалися непридатними до фемінізації (шеф шефиня, ворог ворогиня, член членкиня, філолог філологиня, фотограф фотографиня)8;

• у множині і в різних відмінках уживають дві форми: викладачки і викладачі; викладачок і викладачів; організаторкам і організаторам;

• якщо важливо наголосити на більшій ролі жінок у чомусь, можна вживати фемінітиви у значенні загального роду: експертки, спеціялістки тощо;

• якщо вживання ґендерно симетричних форм переобтяжує текст, можна вдатися до стратегії нейтралізації: замість українські студентки і студенти протестували – українське студентство протестувало.

Звичайно, самі фемінітиви не варто розглядати як панацею, яка допоможе зліквідувати мовний сексизм узагалі. Навіть найпродуктивніші фемінітиви легко підпадають під уже згадуваний закон «одного». Водночас свідоме вживання фемінітивів, особливо аґентивів, і особливо замість «загального» чоловічого роду, має важливе значення для утвердження позитивного образу жінки в мові і в суспільстві загалом. Завдяки такому представленню жінка постає діячкою, кожне її досягнення і звершення справедливо іменується. Відтак, вона нарівні з чоловіком опановує діяльнісний простір мови і світу.

  • 1.Janice Moulton, «The Myth of the Neutral Man», Feminism and Philosophy: Sexism in Ordinary Language, New Jersey: Littlefield, Adams, 1977, с. 124–137.
  • 2.Лін Терел, «Мова і влада», Антологія феміністичної філософії, за ред. Е. М. Джаґер, А. М. Янґ, Київ: Основи, 2006, с. 186–187.
  • 3.Експрес Cool, 2005, № 37 (2590), с. 6–7.
  • 4.Svētla Čmejrková, «Czech: Friendly to Women?», Gender, Language and New Literacy: A Multilingual Analysis (Research in Corpus and Discourse), ред. Eva-Maria Thune, Simona Leonardi, C. Bazzanella, London: Continuum, 2006, с. 31.
  • 5.І. М. Шпітько, «Фемінітиви з формантом –ка в українській і словацькій мовах», www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vdpu/Movozn/2010_16/article/61.pdf
  • 6.Г. П. Нещименко, «Существительные женского рода со значением лица в чешском и русском языке: Тенденции развития», Язык. Сознание. Коммуникация, Сборник, Выпуск 38, Москва: Макс пресс, 2009, с. 15.
  • 7.M. Hellinger, «Revising the Patriarchal Paradigm», Language, Power, Ideology: Studies in Political Discourse, ред. R. Wodak, Amsterdam–Philadelphia, 1989, т. 7, с. 286.
  • 8.Знаний український філолог Олександр Пономарів коментує цю тенденцію так: «“Продавчиня” звучить набагато краще, ніж “продавщиця”. Порівняймо: “кравчиня” від “кравець”, як “продавчиня” від “продавець”. “Фотографиня” – незвично, але відповідає законам українського словотвору, і до цього слова можна звикнути».
Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі