Як «козаки» про католицизм писали

Жовтень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
53 переглядів

Історія релігії в Україні. Т. 4. Католицизм. Ред. П.Яроцький. – Київ, 2001.

 

Хто цікавиться історією католицької Церкви в Україні, той, безперечно, зверне увагу на новий доробок київських науковців, згуртованих навколо Української асоціяції релігієзнавців – відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Сковороди НАН України. Ошатне видання, зручний формат, солідний авторський колектив і не менш солідні інституції, котрі фірмують видавництво, переконують, що довготривалий період накинутого з «третього Риму» світобачення, коли католицьку Церкву представляли тільки як форпост всіляких ворогів Святої Русі а чи Країни Рад, закінчився. Зазнайомлення зі змістом тому ще додає оптимізму. Чи не вперше історію католицизму в Україні подано у двох іпостасях: латинській і східній (або греко-католицькій). Щоправда, можна пошкодувати з приводу того, що вона «скоротилася» за рахунок відомостей про католиків вірменського обряду, які мали у Львові власну архідієцезію, – це можна якось пояснити мізерними статистичними даними, проте ідея розглядати їхню історію разом з історією юдеїв та мусульман не видається вдалою.

Рецензувати працю, яку готувало шістнадцять авторів, – завдання доволі непросте. Тим паче, коли йдеться про проблеми найрізноманітніших виявів церковного життя utroque ritum. Тому, розгорнувши том, передовсім звернувся до розділів, найближчих до моїх наукових зацікавлень. Тут на мене чигала несподіванка: в розділі IV другої частини «Реформа Чину Святого Василія Великого» про греко-католицьку Церкву, я упізнав власні міркування. Кандидат історичних наук Н.Стоколос, який його підготував, майже «слово в слово» переклав мою статтю «Relacje między obrządkami Kościoła katolickiego w Galicji wschodniej: współdziałanie w życiu zakonnym», опубліковану у четвертому томі видання «Polska-Ukraina: 1000 lat sąsiedztwa»: «Katolickie Unie Kościelne w Europie Środkowo-Wschodniej – idea a rzeczywistość» (Перемишль, 1998), а використану в ній літературу подав як результат своїх «творчих пошуків». Після четвертого абзацу він дещо додав із іншої літератури про становище василіян за так званих часів «йософізму», а вже наступні три сторінки – знову мій текст із моїми ж таки виносками, що їх автор подає як свій доробок. Подекуди п.Стоколос вдається до певних «творчих втручань», але краще б він того не робив: викинувши деяку використану літературу, автор не помітив невідповідностей, що виникли у викладі матеріялу (приміром, починаючи від другої виноски на с. 357).

Не зрозумівши як слід польського ориґіналу, Стоколос допускає чимало помилок і неточностей, що роблять текст малозрозумілим, часом смішним і безглуздим. Вираз «korzystał z przykładów świętych» слід перекладати як «використовував святі приклади», а не «використовував досвід святих»; «obustronne błędy ludzkie» не має нічого спільного з «другорядними заблудженнями людськими». А ще хотів би запевнити п.Стоколоса, що bursa dla internistów зовсім не є «бурсою для інтернованих» (с. 366) і колонізаційний процес – аж ніяк не канонізація бл. Йосафата (с. 365). Про те, що тема, до якої взявся автор, не надто йому близька, свідчить його безпорадність у вживанні, а певніше, перекладі деяких загальновідомих для дослідників цієї проблеми термінів і назв: не «новаки», а новики; не Добромишль, а Добромиль (с. 359). Мало що промовля йому й термін «суфраган», або єпископ-помічник: фраза «суфраган латинського обряду С.Моравський» (с. 359) не дає жодної інформації без уточнення, чиїм саме помічником той був. Переклад прізвищ п.Стоколосу і поготів дається важко, особливо прізвища львівського архієпископа Wierzchlejskiego. Отець-єзуїт Michał Andrzejczak став чомусь М.Андрейчаном (с. 369), нунцій Ludvico Jacobini – якимсь таємничим кардиналом Л.Якобіним (с. 359) – чи не російським? А після творчої обробки переліку жіночих монаших орденів в ньому з’явилися досі не відомі церковній історії монахи «феліціяни» (с. 354).

Не знає наука і праці Петра Скарги «Одна...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі