Wonder Wheel

Листопад 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
21 переглядів

На Коні Айленд штормить нечасто, але восени 2006 року після чергового урагану з ніжним жіночим іменем (хоча ніжности в тих буревіях мало), шторми своєю руйнівною силою мотлошать Флориду декілька разів на рік, ось і цього разу котрась із природних феміністок дійшла й до Нью-Йорка.

Всю ніч дув сильний вітер, вулицями літали залишки не прибраного вчасно сміття: папери, пластик, а зранку почався дощ, якийсь суцільний потік води заливав вулиці та будинки.

Я вибрався на Коні Айленд із єдиною метою: подивитися на океан і пляжі. По телевізору передавали, що штормить, і показували, як велетенські як для цього реґіону хвилі сірими валунами накочувалися на коніайлендський берег. Мабуть, у цей період і за такої погоди трапляється унікальна нагода побачити Коні Айленд без пляжників чи просто відпочивальників, бо який дурень попреться сюди в такий шторм.

Приїхавши поїздом до останньої зупинки перед океаном, я перейшов вулицю і попрямував через містечко розваг.

Дощило. Вітер змінював напрям, і парасоля за якийсь час виявилась непотрібна, бо, пройшовши під таким шквальним дощем кілька десятків метрів, я змок як хлющ. До того ж її все виривало мені з рук, а майже перед самим пляжем подув такий сильний вітер і спиці так вивернуло, що мені не залишалося нічого іншого, як просто викинути парасолю в найближчий смітник.

Чайки мокли на березі.

Вони чомусь посіріли, набувши кольору мокрого піску. А океан вибухав валунами хвиль, що докочувалися до берега, аґресивно, з гуркотом нападаючи на нього, і відкочувалися назад, щоби знову продовжити свою сизифову роботу.

На декількох лавках прямо під дощем спали бомжі, з головою накрившись спальними мішками. На них не діяв ані дощ, ані шторм, ані холод.

Всюди було порожньо.

* * *

Коли потяг сабвею Q повертає у напрямку Мангетену зі станції Коні Айленд, на якусь мить відкривається цікава панорама: ціле містечко коніайлендських атракціонів. Сутінки, що опускаються над Коні Айленд, засвічують вогні атракціонів, крутиться Wonder wheel, обертається і сліпить очі велике колесо життя і розваг.

Пол Мазурскі зняв фільм за романом Ісаака Башевіса Зинґера «Вороги», дія якого відбувається 1949 року. Саме тоді тривав великий вихід із Европи до Америки різних етносів, що напливали кораблями, переживши Другу світову війну, німецьку окупацію, радянських визволителів, Голокост, діпівські табори тощо.

Зинґер зазвичай описує єврейський Коні Айленд та єврейську історію в Америці. Я читав його роман «Вороги» як путівник цими місцями, з поправкою на декілька десятиліть, бо дещо змінилося, дещо перебудовано, деякі будинки зникли. Звісно, що й атракціони також змінилися, але Мазурскі, знімаючи тут, на Коні Айленд, свій фільм, в одному епізоді показує це велике колесо, під яким стоять двоє людей: Герман Бродер і його теперішня дружина, яка врятувала йому життя, – Ядвіґа.

Колесо миготить вогнями, млином перемелює час і людей у ньому.

Не знаю, хто з американців, але двоє європейців: Лорка у вірші «Сутінки на Коні Айленд» та Зинґер у романі «Вороги» – зафіксували це місце, відповідно, 1930-х і 1940-х років. У Лорки – це поетична ілюзія місця, у Зинґера ретельно виписана топографія, в якій живуть герої його роману, ходять реальними вулицями, мешкають у дешевих бруклінських дільницях, сидять у кафетеріях.

* * *

Узимку Коні Айленд завмирає, надягають чохли різні-прерізні атракціони, цілу зиму й аж до весни світять металевими ребрами Wonder wheel і американська гірка. Затихає музика, зникають радісні вигуки дітей і дорослих. Порожніє дерев’яний хідник, на якому трапляються хіба що поодинокі фігури затятих пішоходів. З океану приходять дощ, туман, різке солоне повітря, зачиняються кав’ярні й ресторани, які влітку виставляють на хіднику столики і крісла. Усе завмирає, щоби навесні знову відродитися.

Коніайлендський цикл життя поділений на ці два періоди.

Wonder wheel також...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі