What Language Are You From: Український письменник поміж спокусами тимчасовости

Вересень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
72 переглядів

1

Ідея цього виступу з’явилася в мене у зв’язку з двома головними засновками, на яких я спробую базуватися настільки твердо, наскільки мені дозволить моя вкрай непостійна система переконань. Зрештою, і не система, і не переконань – а так собі, ряд хаотичних здогадів, які саме тут і сьогодні чомусь видаються мені не позбавленими деяких підстав. При цьому мені залишається апелювати хіба що до вашої поблажливости. І, якщо це може служити мені певним виправданням, то я уклінно прошу враховувати, що всі мої подальші викладки є в той чи інший спосіб запозиченими, переважно підслуханими. Я люблю слухати розмови значно начитаніших від мене людей і щось із них виловлювати для себе – таким чином можна заощадити на читанні й обдумуванні першоджерел, себто передусім на часі. А час, як був, так і залишається для мене одним із головних героїв буття.

Отже, перший із моїх засновків полягає в тому, що існування мови, а відтак і мов, є швидше за все тимчасовим. Немає потреби особливо довго розводитися тут відносно того, що мови, як і людські особи, їх носії, мають здатність народжуватись і помирати – з усіма, в одних випадках виразніше, в інших – притлумленіше виявленими проміжними стадіями: становлення, розквіт, занепад і все подальше. У кінцевому підсумку існування мови як засобу – назовімо його засобом спілкування – так само, вочевидь, є тимчасовим, що дозволяє одному з моїх колеґ українських письменників уже сьогодні стверджувати, ніби існування мови є рудиментарним. Але я не став би заходити аж так далеко, лишаючись у колі проблем, пов’язаних не з мовою загалом, а з її конкретними проявами – мовами.

Так от – я починав про їхню тимчасовість. Літературні тексти будь-якою мовою народжуються передусім як бунт проти цієї тимчасовости. Цю внутрішню спонуку до писання не завжди усвідомлюють навіть ті, які пишуть. Але це так і тільки так: кожне з явиш літературного творення є проявом боротьби мови за себе саму, її – найчастіше розпачливим самозахистом. Отже, літературні тексти є для кожної мови можливістю максимально подовжити своє існування. У цьому зв’язку письменники є своєрідними знаряддями, крізь які промовляє цей розпач тимчасовости, але якщо таке судження видається вам занадто метафізичним, то назовімо їх просто виконавцями, чи – краще сказати – аґентами.

Можна при цьому довго і зосереджено добирати другу частину метафори, ґенітивну – аґентами чого? Хтось найпатетичніший скаже, що аґентами вічности. Але що можемо ми знати про вічність, крім того, що від неї віє нелюдським холодом? Хтось, набагато стриманіший у почуттях і висловах, скаже, що аґентами тяглости. Але навряд чи можна уявляти собі розвиток мови та поруч із нею літератури як таку собі, охайно і струнко розгорнуту в часі послідовність. Хтось іще може сказати – аґентами тривкости. Але то буде лише гіркий жарт: про яку тривкість можна говорити, коли будівельний матеріал для всієї, з дозволу сказати, споруди є найефемернішим із можливих – це всього тільки слова, слова, слова?

Я назвав би письменників аґентами універсальної реанімаційної служби. Їхня робота має в собі багато ознак маніпуляції, штучности, метушливою стимулювання ззовні, панічної боротьби за кожен видих і кожен вдих. У силу лише їм притаманного способу реалізувати себе винятково через конкретні слова конкретної мови вони – чи не мимоволі, хотів би я спитати? – дають цій мові шанс проіснувати дещо довше. І особливою мірою це стосується мов, які десятиліттями, коли не століттями, балансують між існуванням і зникненням. Як наприклад, мова українська.

Другий з моїх засновків полягає в тому, що письменник має до діла з марнотою марнот. Саме в ній він змушений почуватися як риба у воді, в цій мінливій тимчасовій конкретиці, в її, конкретики, кон’юнктурі. Чим пильніша увага письменника до тимчасовости, до всіх її найдрібніших деталей, до тіней і натяків, мимобіжних затьмарень, суб’єктивних осяянь, хистких архітектурних ансамблів, рухомих...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі