Витівки українського орієнталізму

Квітень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
78 переглядів

1.

Мені зовсім не хотілося поспішати до чоловічого гарему Роксолани, в якому й без мене набереться повно тих, що віддали їй своє ім’я. Тим більше, що йшлося про написання історичної рецензії на 26-серійний кіносеріал під її іменем. Попервах мені не бракувало ентузіазму, бо матеріалу познущатися над фільмом вистачало. Але виявилося, що важко писати рецензію, коли хочеться правити кожний епізод, кожну репліку, міміку, жест, деталі вбрання та декорацій. Братися за таку роботу – це все одно, що писати альтернативний кіносценарій або трактат про те, як, на мою думку, не треба ставити історичне кіно. Треба міняти фах, а з якого дива? Винагороди за це, – хай не гонорарів, на мізерність яких нарікали творці фільму, а хоч трохи «пищи, достойной султана» (цитата зі сценарію), що залишалася після зйомок; зрештою, кримського сонечка завдяки тим-таки зйомкам – хай не на цілий курортний сезон, а хоч на тиждень, – сподіватися було годі. Вже написавши колись рецензію на сценарій серіалу й діставши за неї тринадцять із чимось теперішніх гривень, я уявляв цілком предметно, на що варто розраховувати.

З проханням переглянути сценарій «Роксолани» студія «Укртелефільм» звернулася до мене в травні 1995 року. Зйомки вже йшли повним ходом, але раніше, пояснили мені, фахівця з історії Османської імперії знайти не вдавалося. Мій ідеалізм вихлюпнувся на десять сторінок реєстрику, в якому було позбирано всілякі історичні невідповідності, а заразом епізоди, яким просто бракувало здорового глузду. Вся історія з Роксоланою потопала у просто-таки кумедних фантазіях сценаристів. Отож, арґументуючи тим, що дія фільму розгортається не в райських кущах чи марсіанській пустелі, а в досить добре знаному географічному та історичному просторі, з реальними історичними персонажами, і відтворення його анітрохи не відповідає законам історичного жанру, я рекомендував відмовитися від цього сценарію. Навіть наївно попередив тодішнє керівництво «Укртелефільму», що оприлюдню рецензію, якщо фільм усе-таки вийде на екран.

Через два роки він таки вийшов, і відтоді встиг уже прокрутитися кілька разів, але слова я так і не дотримав. Рецензія потребувала покликань на відповідні пасажі сценарію, яких я в рецензії не цитував, заощаджуючи місце, а тепер їх треба було б навести. Втім, це мало важило проти того, що готовий фільм виявився ще гірший, і рецензія на сценарій просто втрачала актуальність. Історики з приводу серіалу мовчали, але не мовчали інші критики, так що мені здавалося зайвим зчиняти галас навколо халтури. Та й не було спочатку чути голосів: мовляв, хай там що – нікудишня режисура, вбогі декорації, невідповідність історичним фактам, кепська гра акторів – а фільм усе-таки вийшов непоганий. Зрештою, були інші проекти, які видавалися мені кориснішими для української публіки. 1995 року академічному Інститутові сходознавства вдалося перевидати «Історію Туреччини» Агатангела Кримського – ориґінальну й досі вартісну книжку, яка від 1924 року була для українців чи не єдиним джерелом відомостей і про Османську імперію, і зокрема про Роксолану. Вийшов також мій переклад праці Галіля Іналджика «Османська імперія: Класична доба, 1300–1600», що дав українській публіці доступ до сучасних знань про країну, яка справила величезний і поки що мало усвідомлюваний вплив на історію України.

Ще більше підупав мій настрій писати про фільм після поїздки на конференцію, присвячену славним людям Рогатинщини (в липні 1997 року), хоч я й пообіцяв зробити це історикові панові Ярославу Ляльці, який мені ту поїздку влаштував. Виступаючи перед рогатинцями, я спробував пояснити природу нашого українського міфу про Роксолану (є ще турецький та західний), але рогатинці, уважно вислухавши реальні факти з життя їхньої уявної землячки, рішуче показали мені своє небажання отак просто відмовитися від своєї екзотики й закликали мене не паплюжити нашу історію: Роксолана потрібна нам для патріотичного виховання дітей. Отож із Рогатина я повертався, сповнений...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі