Вимовити невимовне: ще раз про міжнародну цензуру

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
827 переглядів

 

 

Arch Puddington and Christopher Walker. «Saying the Unsayable: Revisiting International Censorship». З англійської переклав Павло Грицак за рукописом.

 

Тепер уже ні для кого не таємниця, що серед численних досягнень Китаю є і те, що ця країна посідає першість у розвитку інноваційних і винахідливих методів контролю над доступом своїх громадян до інформації. Трохи менше знаною, але не менш небезпечною є аґресивна кампанія Китаю на поширення своєї системи цензури поза свої кордони.

Звернімося до випадку Мельбурнського кінофестивалю восени 2009 року. За декілька днів до запланованого відкриття фестивалю до його виконавчого директора, Ричарда Мура, зателефонували з місцевого китайського консульства. Китайський посадовець закликав фестиваль зняти з програми документальний фільм про життя Ребії Кадир, вигнанниці й захисниці уйгурської меншини в Китаї. Напрочуд нахабно чиновник консульства заявив Мурові, що представники фестивалю мусять «довести» потребу показувати фільм про Кадир. Слідом за цією вимогою в дію пішли електронні листи з погрозами, нахабні телефонні дзвінки і злива факсів. У рамках операції гакери зламали сторінку продажу квитків фестивалю і підтасували інформацію на ній так, щоби здалося, нібито квитки на сеанс про Кадир розпродано. Сам Мур отримав низку повідомлень, які погрожували його родині. Хоча фільм про Кадир, зрештою, таки показали, Мур визнав, що у майбутньому організатори фестивалю ретельно думатимуть про те, як саме представляти контроверсійні твори.

Китайський наступ на кінофестиваль у Мельбурні, на жаль, не є окремим випадком. Різноманітні групи та особи по всьому світі – від закордонних урядів і бізнесових гігантів до місцевих активістів, які часом керуються щонайкращими намірами, – проводять кампанії, покликані перешкодити журналістам, науковцям, неурядовим організаціям тощо звертатися до політично дражливих тем.

Ця повзуча цензура виявляє себе навіть у таких неочікуваних місцях, як ООН, судових системах здорових демократичних країн і навіть комітетах із прав людини у тих державах, де свободу висловлювання давно ставлять над усе. Часто метою є встановити обмеження на те, що людям вільно сказати чи опублікувати щодо ісламу. Але підхоплюють цей наступ також і російські олігархи, китайські дипломати й сини африканських лідерів. І хоча у минулому битви за свободу висловлювання точилися переважно навколо автократичних режимів, нинішні колізії нерідко стаються через спроби обмежити поширення інформації та суджень в Европі, Північній Америці й інших бастіонах громадянської свободи.

Деякі спостерігачі пов’язують зростання кількости конфліктів навколо свободи висловлювання з публікацією 2005 року в данській газеті «Jyllands-Posten» карикатур із зображеннями пророка Магомета. Насправді ці карикатури лише хлюпнули пального до вогню, що вже жеврів. Організація Ісламської Конференції (ОІК), призвідець нещодавніх оонівських резолюцій проти блюзнірства, підтримувала такі заходи від 1999 року. Та навіть за цих умов здатність прибічників кампанії змобілізувати глобальну підтримку, зважаючи на діяльність часопису в невеликій европейській країні, – а ця діяльність у раніші часи залишилася б непоміченою, – виявляє непередбачувані й не завжди побажані наслідки глобалізації.

В березні 2009 року Рада ООН із прав людини закликала у щорічній резолюції до всесвітнього ухвалення антиблюзнірських законів, що передбачають покарання для тих, хто критикує певні віросповідання. Такі закони існують у низці країн, серед яких є й европейські демократичні держави; однак вони поширеніші (і ймовірність їх дотримання значно вища) у мусульманських суспільствах. Резолюція, яку підтримував передовсім Пакистан від імені ОІК, є найновішим втіленням документу, що з незначними змінами циркулює в ООН уже понад десять років. Хоча стосується він усіх віровизнань, одиноким...

Автори
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі