Викриття кордонів

Червень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
3
671 переглядів

Блиск і тріск

Мені завжди було вельми складно всерйоз говорити про себе. Тим більше про будь-яке місце, що його посідаю, – як правило, в більшості випадків удаване і «незаконне». А про таку собі уявно-примарну нішу – і поготів, якщо вона взагалі для мене існує.

Іще зі шкільної лави мені було вкрай важко, якщо не сказати неможливо, втиснутися в прокрустове ложе репертуарних рамок музично-освітнього циклу школи-десятирічки, зокрема (і, мабуть, насамперед) її фахових дисциплін. Джентльменський набір для чергового шкільного академконцерту, як-от обов’язкові «для галочки» прелюдія і фуґа Баха, наполовину усічена віденська класична або ранньоромантична соната, низка етюдів Клементі й Черні, скільки себе пам’ятаю, постійно викликали стійке відторгнення і просто несприйняття. А вершина шкільного романтичного репертуару, на кшталт «Карнавалу», «Танка гномів», «Мук любові» і «Радости любові», «Вовка і Червоної Шапочки» та подібних, набили оскому своєю невибагливою ілюстративною програмністю. І нарешті, як вінець майстерности випускника (в уявленні викладачів десятирічки), що свідчить про загрозливе настання його статевої зрілости, – весь цей блиск і тріск «Блукаючих вогнів», «Дикого полювання», «Мефисто-вальсу», «Ісламея», «Скарбо» – і поготів викликали огиду.

Водночас я не без подиву дедалі частіше почав помічати якийсь ретроґрадний рух у своїй свідомості. Від дитинства мене з неослабною силою хвилювали і до глибини душі зачіпали якісь «найпростіші» музичні ідіоми, геть позбавлені патосу, абсолютно непопулярні з виконавського погляду надзвичайно скромні речі, які, на перший погляд, ні на що не претендують. Мініятюрні сюїти Персела, маленькі прелюдії і фуґети Баха, партити і дивертисменти Гайдна, фантазії і ронда Моцарта, баґателі й варіяції Бетговена, романси, пісні, танці Шуберта і Глінки, чарівні «Пісні без слів» Мендельсона, дивовижні у своїй інтонаційно-психологічній достовірності «Юнацький альбом» Шумана і «Дитячий альбом» Чайковського, наївно-поетичний пантеїзм «Ліричних п’єс» Ґриґа, що вражають нев’янучою північною красою і свіжістю, найтонший звукопис мініятюр Мусорґського, Скрябіна та Дебюсі.

One way ticket

У стінах Київської консерваторії відцентрова сила згаданих суперечливих тенденцій далі невблаганно наростала в мені, набуваючи часом драматичного нахилу, а переважно анекдотично-фарсових для моєї «вищої освіти» положень і поворотів. Урешті глибоке внутрішнє невдоволення і перманентний коґнітивний дисонанс якоїсь миті стали для мене непереборними. В середині п’ятого курсу я свідомо знехтував черговий залік з одного факультативного предмета, який тоді нічого для мене не означав, і, за порадою декана фортепіянного факультету, оформив, здається, третю академічну відпустку. І з власної волі безповоротно покинув стіни найпрестижнішого музичного вишу країни з твердим наміром більше ніколи туди не повертатися.

Буквально в ті ж дні, на початку січня 1998 року, я виконав у Колонному залі Національної філармонії України авторську програму, яка повністю складалася з фортепіянних композицій Валентина Сильвестрова, до його шістдесятирічного ювілею, і негайно отримав за неї премію імені Левка Ревуцького. До речі, це був перший в історії клавірабенд із творів Сильвестрова.

Реґістри Нової музики

Якщо подумати про мою горезвісну відданість сучасній музиці, її коріння сягає тих же часів. Усе розпочалося з підсвідомого захоплення Прокоф’євим у дитинстві (якщо тільки його музику можна назвати сучасною). У ніжному віці я придбав корпус його фортепіянних концертів у виконанні Владіміра Крайнєва (дириґує Дмітрій Кітаєнко) на вінілових грамплатівках-гігантах фірми «Мелодія». І заслухав їх до дірок, знаючи буквально кожен закуток цих багато в чому блискучих зразків концертного жанру, досить складних для ще не зміцнілої музичної свідомости дитини. Особливо мені подобався (та й досі подобається) П’ятий концерт із його акробатичним...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі