Викрадена Европа в кремлівських дзеркалах

Серпень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
435 переглядів

Найпевніший спосіб збити з пантелику раціонального опонента – діяти непередбачувано. Саме непередбачуваність стала досконалою зброєю російського прем’єра Владіміра Путіна у російсько-грузинському конфлікті. «Бідний [президент Росії] Мєдвєдєв став однією з побічних жертв війни», – зауважила 11 серпня в редакційній статті французька щоденна газета «Liberation».

Будь-який раціональний діяч насамперед зацікавлений контролювати своє оточення, а війна – скрайня форма відсутности раціонального контролю. Це пояснює, чому Захід на чолі з ЕС нервово повторює, що найважливішим у Грузії є перемир’я – а не істина, цінності чи інші високі ідеали. Війна – це гобсівський «природний стан», абсолютна протилежність назагал добре впорядкованого світу ліберал-демократів.

Вже декілька століть в Европі існує – щоправда, не лише для дотримання, а й для порушення – девіз «порядок понад безлад». Одержимість порядком і раціональністю нині стала ахілесовою п’ятою ЕС і Заходу загалом. Якщо Заходові відібрати передбачуваність, його спіткає параліч. Коли розпочалася війна у Грузії? Чому вона розпочалася? Яку мету ставить Росія? Як далеко Росія готова зайти, щоби її осягнути? – ці питання бентежили і Вашинґтон, і Брюсель.

Дотепер не зрозуміло, як інтерпретувати заяву Мєдвєдєва про завершення воєнних дій. Російські війська і далі перебувають на грузинській території, а напади тривають. Надходять повідомлення про систематичні вбивства грузин, що їх здійснюють північнокавказькі нереґулярні військові угруповання, яких російські війська не стримують, а грузинські війська не можуть зупинити, побоюючись порушити умови перемир’я.

Запитання на мільйон для ЕС, чиї міністри закордонних справ 13 серпня провадили надзвичайні перемовини: «Чи змінився світ?». І якщо змінився, то як саме? «Хто й коли скаже, чи є те, що розпочалося у Південній Осетії на минулих вихідних, минущою кризою, а чи навпаки, глибоко тривожною перспективою?», – запитала ще одна французька щоденна газета, «La Croix», у редакційній статті від 11 серпня.

Створення хаосу і поширення плутанини самі собою не є ірраціональними заняттями. Вони не означають, що Росія не має раціональної мети.

«Паралельний всесвіт» Путіна

Майже всю риторику, до якої вдається Москва, виправдовуючи свою війну з Грузією, позичено із західного історичного мислення та практики – тільки вона, сказав би Льюїс Керол, задзеркальна. Посадовець ЕС, що бачив розвиток конфлікту, перебуваючи у Тбілісі, зауважив, що Путін, коли каже про російську місію проти «геноциду» у Південній Осетії й закликає притягнути до міжнародної відповідальности «винуватців» у Тбілісі, начебто створює «паралельний всесвіт, пародію на Захід».

Схоже, однак, що Путін має мету серйознішу, аніж просто висміювати Захід. Вже не вперше він привласнив пантеон західних цінностей і наповнив його дуже відмінною теологією. Відтак виникає дзеркальне відображення Заходу, що містить той самий історичний наратив зі своїми піками та проваллями, однак більшості західних спостерігачів він бачиться химерно викривленим.

У спосіб, що нагадує про демона з гаїтянського культу вуду Барона Суботи з його циліндром і трупним обличчям, Путін воскресив, наче зомбував, вибрані моменти з недавньої історії Европи та США – зокрема війни проти Сербії, Іраку та нацистської Німеччини, – щоби поставити на службу власним цілком інакшим метам. У його наративі Грузія та ті, хто її підтримують, особливо Сполучені Штати, є силами темряви; й одиноко Росія підносить вартості світла.

Зомбований світ Путінових вартостей із його фальшивими паралелями та прецедентами не надто життєздатний у тривалій перспективі. Однак, паразитуючи на історичному та політичному дискурсі Европи та Америки, він успішно створює диверсії у час, коли на часі залежить. Світ цей сіє сум’яття і поступово паралізує політичні еліти Заходу.

У чому й полягає його основна мета. Бо Путінові вдалося роз’єднати західний світ глибше, ніж у будь-який...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі