Вибір із превентивними заходами

Березень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
60 переглядів

1.

Наближення президентських виборів країна зустрічає зі зруйнованою економікою і вкрай тяжким соціальним становищем населення. Причини соціально-економічної катастрофи по восьми роках незалежного життя вже непристойно шукати в тоталітарному минулому: відповідальність за неї цілком лягає на владу, передусім в особі нинішнього Президента. Шукаючи способів знову отримати мандат на бездарне панування, керівна верхівка ще за рік до офіційного початку передвиборних змагань заходилася робити все можливе й неможливе, щоб звести фінал кампанії до російського варіанту: «проґресивний президент» проти представника «реакційних лівих сил». Тільки в такому разі Кучма може сподіватися перемоги.

Керована зміна конфігурації українського політичного простору за останній рік свідчить: архітектори президентської виборчої кампанії поклали собі за мету побудувати саме таку «двополюсну» модель. Для її успіху потрібно, щоб на виборчий старт вийшло якомога більше конкурентів, які розтягуватимуть голоси виборців з непрезидентського електорального поля. На тлі претендентів, які ще потребують «розкрутки», шанси кандидата, на чию користь працюватиме вся машина державної влади – управлінські структури на місцях, армія держслужбовців, ЗМІ, зрештою, державні фінанси, – виглядатимуть, безперечно, привабливішими.

Ретельно відпрацьований під час парламентських виборів сценарій штучного розпорошення політичних сил різноманітного забарвлення – лівих, центристських, а особливо правоцентристських (кожна з яких, якби висунула спільного кандидата, була спроможна скласти реальну альтернативу теперішній владі), згодиться й для президентських. Передвиборні перегони ще офіційно не розпочалися, а всі ознаки його застосування вже наявні.

2.

Перед виборами до Верховної Ради несподівано розкололися доволі чисельні й виливові тоді Республіканська та Християнсько-демократична партії; за півкроку до утворення потужного блоку розлучилися ідеологічні брати – «Реформи і порядок» та «Вперед, Україно». Дорога до виборів президентських розпочалася з розколів Ліберальної партії, СДПУ(о), Руху. Те саме загрожує Демократичній партії та недавній президентській опорі Народно-демократичній партії. Щоправда, непорушно монолітними лишаються лави партій лівої орієнтації, але в них свої складності: блоки, працездатність яких засвідчили вибори до парламенту, почали руйнуватися на рівні парламентських фракцій (соціалісти й селяни), а пошук міжпартійного порозуміння щодо спільного кандидата в президенти виявився і для лівих вельми складним.

Конфлікт між амбіційними лідерами партій та яскравими представниками «нової партійної ґенерації», які того лідерства безмежно прагнуть – не єдина й далеко не головна причина партійних розколів. Це – лише перший, поверхневий причинний шар феномену політичного клонування, хоча те, що загострення амбіційної епідемії серед партдіячів припадає саме на передвиборний час, симптоматично.

Інший шар мотивації розкольних процесів – орієнтації окремих частин партії, персоніфікованих певними вагомими партійними особистостями, на різні моделі політичної стратегії, пов’язані з іменами претендентів на президентську посаду.

Третій шар – «зовнішні впливи», зацікавленість претендентів-конкурентів у послабленні політичного опертя суперників і використання ними фінансових важелів впливу на партії. Цим спричинено перший розкол СДПУ(о). Він полегшив перехід керівництва партії (віце-спікер ВР Віктор Медведчук, футбольний «король» Григорій Суркіс та керівник телекомпанії «Інтер» Олександр Зінченко, що після розколу хутко збіг нагору сходинками партійної драбини) на відверто пропрезидентські позиції. Це підважило потенційну фінансову базу майбутнього суперника Кучми Євгена Марчука. Той був змушений дистанціюватися від партійної лінії та залишити посаду голови фракції СДПУ(о) в парламенті. Зроблено це було без зайвого ажіотажу: обережний Марчук, на відміну від інших осіб такого ранґу, що...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі