Вузькі місця діяспори

Грудень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
138 переглядів

Мікола Панькоў. Хроніка беларускага жыцьця на чужыне (1945–1984). – Мінск: Бібліятэка часопісу «Беларускі гістарычны агляд», 2001.

Лявон Юрэвіч. Літаратурны рух на эміграцыі. – Менск: Бібліятэка часопісу «Беларускі гістарычны агляд», 2002.

Алесь Пашкевіч. Зваротныя дарогі. Проза беларускай эміграцыі XX стагоддзя. – Беласток: Беларускае літаратурнае аб’яднанне, 2001.

Лідзія Савік. Накліканыя. Літаратура беларускага замежжа. – Мінск: Тэхналогія, 2001.

Arnold McMillin. Belarusian Literature of the Diaspora. – The University of Birmingham Central Printing, 2002.

Цей есей присвячено білоруській еміґрації та еміґраційній літературі як проблемі гуманітарного знання, і в ньому прагну показати, чому поняттєві апарати й наукові інструментарії гуманітарників різних поколінь і далі не спрацьовують на те, щоби її розв’язати.

Намагаюся також довести, що дослідження обох явищ має об’єктивний характер і залежить від конкретної гуманітарної традиції, до якої належать дослідники. Тому справжнім об’єктом критики тут є не їхні особи, а вкрай проблемна в білоруському випадку традиція гуманітарного мислення. Віддані їй літературознавці й історики мало різняться, позаяк виконують однакові процедури.

* * *

Книжка Міколи Панькова описує побут повоєнної політичної еміґрації на заході, що співвідноситься з поняттям діяспори, як ми невдовзі довідаємося, як частка з цілим. Тільки вряди-годи в основну канву встряють білоруси з БССР, як-от Лариса Алєксандровська та її концерт 18 грудня 1945 року в Парижі, письменник Усєвалад Кравчанкі та його самогубство 27 серпня 1961 року або поет Анатоль Вярцінський та його літературний вечір 7 грудня 1978 року в американському Квінз Коледжі. Матеріял упорядковано за хронологічним принципом: автор помісячно реєструє культурні, політичні та громадські події. Їх відлік розпочато від січня 1945 року, а уривається оповідь у листопаді 1984-го; місця перебігу подій – Німеччина, Америка, інші країни Заходу, тлумаченого в геополітичному сенсі. Найкраще висвітлено політичні акції та громадські заходи, менш докладно прописано релігійне й культурне життя. Наведена військова хроніка сьогодні сприймається як курйоз.

Повоєнна політична еміґрація постає спільнотою, що подеколи видає книжки, виголошує промови, займається спортом і художньою самодіяльністю, відпочиває в рекреаційних закладах, збирається на фермах, аби обміркувати поточні справи, підписує петиції та відозви, конфліктує з національними ворогами, проводить в останню дорогу своїх героїв. Та, либонь, найулюбленішою справою повоєнних еміґрантів було вигадування всіляких мудрованих назв для власних «централів» і «товариств», які рідко мали реальний вплив на життя.

Тепер складно сказати, про що думали еміґранти, даючи своїм спілкам гучні назви. Певно, сподівалися, що на них звернуть увагу та підтримають політичні істеблішменти їхніх нових батьківщин. Почасти цей намір справджувався: західні доброчинні фонди виявляли певний інтерес до проєктів своїх нових співгромадян. Скажімо, виданню нью-йоркського часопису «Веда» сприяла Фундація Форда.

Однак ці патетичні назви були радше індикатором хворобливих політичних амбіцій громадсько-активної частини еміґрації та свідчили про її патологічну нездатність порозумітися між собою, щоби єдиним фронтом обстоювати національні інтереси. Можливо, цю пристрасть до доктринерства та конструювання мовних утопій було запозичено у совєтської чи німецької пропаґанди, але за безпосередній взірець напевно слугувало громадсько-політичне життя української еміґрації.

Як випливає з Панькової «Хроніки», білоруська еміґрація виявила феноменальну нездатність здійснювати тривалі реґулярні культурні та видавничі проєкти – саме ту «нетлінку», що накопичує культурний капітал нації та потребу в якій можуть мати...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі