Вулкан жалоби

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
346 переглядів

Важко собі уявити абсурдніший сценарій*: президент Лєх Качинський, його дружина Марія, колишній президент Польщі в еміґрації Ришард Качоровський, міністри, посли, сенатори, найвищі керівники армії, духовенство різних віровизнань, громадські діячі, функціонери Бюро охорони уряду, митці та весь екіпаж, загалом 96 осіб, гинуть в одну мить, прямуючи до Катині, за кілометр від летовища у Смоленську1. Гине в підмоклому лісі, подібно до понад двадцяти тисяч польських офіцерів, чию пам’ять вони мали вшанувати цієї фатальної суботи, 10 квітня, якраз через 70 років після тогочасних сталінських убивств. Це виглядає як короткий виклад сюжету фільму-катастрофи класу «C». А ще ця чорна хмара вулканічної пилюки, яка впродовж кількох днів насувається до нас з Ісландії, паралізуючи авіяційний рух ледь не в усій Европі, через що деякі керівники держав і натовпи приватних осіб не прилетять на церемонію похорону президентського подружжя2.

Ці події можна інтерпретувати нігілістично, як тріюмф хаосу над порядком, трагічне свідчення непередбачуваности, нефабулярности життя. Можливе також символічне, історико-фізичне, ба навіть метафізичне прочитання. Спостерігаючи за реакцією польських громадян, не маю жодного сумніву, що домінує той другий спосіб мислення; у суспільстві заново пробуджуються патріотичні гени, приспані після здобуття незалежности у 1989 році. Багато хто з нас дошукується зв’язку між катинським злочином і смертю тієї частини політичної еліти, котра вважала битву за пам’ять та історичну правду своєю місією. Лєх Качинський разом із іншими спадкоємцями незалежницької традиції полягли на тому самому місці, що й військова та інтелектуальна еліта міжвоєнної доби, у річницю тодішньої страти, а згідно з католицьким літургійним календарем – також у п’яту річницю смерти папи римського Івана Павла II, у переддень свята Божого Милосердя.

Я звертаюся до релігійного витка тому, що в солідарності, яку демонструє вже тиждень польський народ, важко не помітити елементу месіянства. Сформована в романтизмі модель патріотизму, в якій закладено тісний зв’язок нашої історії з планами Божої Опіки, озивається – на мій великий подив – навіть сьогодні; відчутно, що поляки – згідно з рекомендаціями Івана Павла II – стараються розпізнавати знаки часу і роблять це принаймні на рівні хоча б трішки вищому за символічний. Бо вже...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі