Втручання: підважуючи міти української історії XX століття

Травень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
915 переглядів

John-Paul Himka. «Interventions: Challenging the Myths of Twentieth-Century Ukrainian History».

Переклав з англійської Павло Грицак. В основу статті покладено текст промови, виголошеної на другому щорічному відзначенні дослідницької і творчої роботи, що її проводив факультет мистецтв 28 березня 2011 року.

Нещодавно історик Алєксєй Міллєр попросив мене відрефлексувати свій досвід у ролі, яку я часом виконую на додачу до ролі науковця – ролі публічного інтелектуала, а саме підважувача націоналістичних історичних мітів. Він саме укладав том, присвячений історичній політиці, і висловив думку, що оповідь від першої особи про опір панівним національним наративам буде цікавим доповненням до цієї книжки. Я скоротив цю оповідь і вирішив, що вона стане непоганою темою для промови на такому зібранні, як ось це, промови про дослідження та їх наслідки.

Підважувати мені довелося українські міти про травматичні чинники XX століття. Під мітами тут маю на увазі неосмислені складники ідеологізованої версії історії – справи не так розуму, як віри. Найперше я спробую пояснити власну мотивацію підважування таких мітів, попри усвідомлення того, що підваження спричинить відчутний дискомфорт і цільовій авдиторії, і мені особисто. Далі опишу й оціню стратегії, що їх обрав для своїх втручань. Та перш ніж перейти до основної частини промови, необхідно пояснити, про підваження яких саме мітів мені йшлося.

Однією із суперечливих сфер є великий голод, що лютував в Україні у 1932–1933 роках. За мітологізованою версією, Сталін створив голод навмисно, задля масового вбивства українців, аби ось так запобігти здійсненню їхнього прагнення створити національну державу. Однак я зазначав, що передумовою для голоду стала нерозсудлива кампанія колективізації, що майже знищила совєтське сільське господарство загалом. Я не заперечую, що голод у совєтській Україні, а також у заселеному українцями Кубанському реґіоні совєтської Росії був інтенсивнішим, аніж деінде у Совєтському Союзі; що його інтенсивність була наслідком особливо гострих заходів, застосованих щодо України та Кубані; а також що його розмах був пов’язаний із масованим наступом на вигаданий націоналізм української компартії. Мій дещо більш нюансований погляд є проблемою для мітотворців, яким хочеться, аби світ визнав, що голод – чи як вони його звуть – Голодомор – був геноцидом, згідно з дефініцією, що її 1948 року встановила ООН. Ця кампанія стала державною політикою в Україні за часів президентства Віктора Ющенка (2005–2010). Хоча я погоджуюся з тим, що події 1932–1933 років в Україні можна допасувати до місткого означення ООН («навмисне створення для [певної] групи таких умов життя, що мають на меті спричинити її повне або часткове фізичне знищення»), я з низки причин противлюся кампанії за визнання голоду як геноциду. Арґумент геноциду застосовують для підтримки іншої кампанії – уславлення антикомуністичного опору українських націоналістів під час Другої світової війни. Я вважаю, що українцям, які приймають воєнну спадщину націоналістів, не слід закликати світ до співчуття жертвам голоду, якщо самі вони неспроможні виявити співчуття жертвам націоналістів. Окрім того, мене бентежить та обставина, що найбільший резонанс кампанія має в тій частині України, де голоду не було, а також серед закордонної діяспори, що походить із цього реґіону. Мене непокоїть увесь гнів, спрямований на росіян та євреїв, що його приплітають до «геноцидної» кампанії. Крім того, я маю проблеми із самою оонівською дефініцією, яка не охоплює жертв соціяльних та політичних злочинів і стала категорією політичних маніпуляцій.

Я критично висловлювався щодо вживання завищених чисел жертв голоду: президент Ющенко та його Український інститут національної пам’яті наполягали, що кількість жертв становить десять мільйонів осіб. Водночас закордонні діяспорні організації наводили число у сім-десять мільйонів. Жодне із цих чисел не можна обґрунтувати...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.