Вправи з політичної коректності

Вересень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
62 переглядів

Із багатьох причин я не можу вважати себе пересічним глядачем Гофманового фільму, знятого за мотивами славнозвісного чи, коли хочете, сумнозвісного роману Генрика Сенкевича. Крім того, що мені випало бути фахівцем із доби Хмельницького, автором монографії про Адама Киселя та науковим редактором англомовного видання «Історії України-Руси» Михайла Грушевського, я ще й разом із львівським колеґою Ярославом Грицаком опублікував у варшавській «Ґазета виборча» статтю про те, якої шкоди польсько-українським стосункам завдала поява Сенкевичевого роману в 1883 році і якої шкоди може завдати поява століття по тому художнього фільму за цим романом.

Після перегляду фільму мої тривоги істотно поменшали, хоч зовсім не через цілком очевидні намагання режисера впровадити до фільму новочасну «політичну коректність». Просто я дійшов висновку, що дух Сенкевичевого твору є вже настільки далеким від сучасного глядача, а його кіноінсценізація – настільки ювенільною, що навряд чи сам твір здатен суттєво вплинути на чий-небудь світогляд.

Наприкінці нинішнього століття далеко не кожен поляк, та й не кожен українець згадає, а чим, власне, зумовлена вся ота метушня довкола Сенкевичевого твору. Письменник узявся писати свою трилогію («Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський») у 80-х роках минулого століття, коли Польщі, розділеної між трьома імперіями, вже майже сто років не існувало на мапах світу, і шанси на її воскресіння після невдалих повстань 1831 та 1863 років виглядали мізерними.

Щоб піднести підупалий патріотичний дух, Генрик Сенкевич звернувся до віддаленіших подій XVII століття, коли Польща героїчно долала не менш серйозні історичні випробовання. Використовуючи фрагменти щойно опублікованих документів та праці польських істориків, він витворив історичний епос, заселений галереєю образів, що глибоко запали в душу багатьом поколінням поляків. Його трилогія в стилі Вальтера Скотта сповнювала почуттям патріотизму багатьох молодих поляків – як напередодні відновлення державної незалежності Польщі 1918 року, так і під час Другої світової війни та комуністичної диктатури.

Намагання окремих учених поставити під сумнів історичну правдивість та обґрунтованість Сенкевичевих писань незмінно наражалася на рішучу відсіч з націонал-патріотичного табору – як зазіхання на польські святині й підрив національної державності. Зокрема, коли польський історик Ольґерд Ґурка спробував у 30-х роках переконати колеґ, що польську державу вже, як-не-як, відновлено й час, отже, зайнятися деконструкцією історичних міфів та дегероїзацією фальшивих ідолів на кшталт Яреми Вишневецького, десятки поважних істориків стали на захист Сенкевича як правдивого авторитета польської історіографії.

Для багатьох українців тим часом Сенкевич був і лишається проповідником брехні й ненависті. Знаменно, що саме польсько-українські взаємини в подачі Сенкевича стали об’єктом найзапекліших суперечок, хоч у його трилогії описано також боротьбу поляків зі шведами, росіянами, татарами тощо. Причина тут, вочевидь, у тому, що повстання Хмельницького, за влучним висловом Михайла Грушевського, мало для українців те саме значення, що Реформація для німців чи Французька революція для всієї Європи; воно стало наріжним каменем ідентичності українців – від гетьманових панегіристів XVII століття до письменників та істориків століття нинішнього.

Заповзявшися спроектувати польську національну міфологію саме на той історичний період, Сенкевич неминуче мусив вступити в непримиренний конфлікт із національною міфологією українців. У його романі немає й натяку на соціальне та релігійне поневолення українців; відтак повстанців змальовано якимись примітивними суспільними покидьками, бунт яких не мав і не міг мати жодного позитивного значення. А що в міжвоєнній Галичині поляки, користаючи зі свого панівного становища, силоміць годували Сенкевичем підневільних українських школярів, вони на довгі десятиліття породили глибоку відразу до цього письменника в українському...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі