Володимир Винниченко: Революція і Життя

Грудень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
388 переглядів

Постать Володимира Винниченка (1880–1951), відомого письменника і політика, здається особливо цікавою, щоб говорити про різні моделі поведінки в час революції та про амбівалентність Української національної революції загалом. Саме Винниченко — заступник голови Центральної Ради, член Малої Ради, голова Генерального Секретаріяту, голова Директорії УHP — засвідчив глибинні опозиції цієї революції, соціяльні, національні, психологічні та моральні.

Як талановитий письменник він зафіксував, з одного боку, відмінності інтересів різних груп, осіб і партій, які брали участь у цій революції. А з другого боку, він залишив чимало документів особистого характеру, прописавши у щоденникових записах і художніх творах внутрішню біографію лідера національної революції. Що важливо, Винниченко вдається до самоаналізу і навіть психоаналізу, намагаючись вийти з кризових травматичних ситуацій, на які була багата ця революція. Його тексти, особливо щоденники, дають змогу поглянути на процеси Української революції зсередини психологічних і моральних колізій одного з її лідерів.

Сьогодні можна визначити принаймні два підходи у трактуванні ролі Винниченка в Українській революції. Одні автори, як, наприклад, Валерій Солдатенко, говорять про «народоправні» корені його політики і виправдовують хитання Винниченка між соціяльно-демократичними і національними ідеями, наголошуючи «реалістичний, конструктивний, результативний і проґресивний шлях» Винниченка.

Інші дослідники, зокрема Владислав Верстюк і Тетяна Осташко, навпаки, підносять державницьку позицію Михайла Грушевського і досить стримано оцінюють роль Винниченка в революції та його хитання між соціялізмом і націоналізмом, наголошуючи, що

за тих умов В. Винниченкові забракло політичного досвіду, та й психологічно він виявився не готовим зіграти роль провідника нації, бо був зовсім позбавлений харизматичних рис, сильної державної волі, а політичні амбіції, якими він, безумовно, переймався, породжували лише тотальну підозрілість до оточення. Я запропоную іще один підхід: зсередини особистости Винниченка і зсередини революції, яку пропоную розглядати не ідеологічно, політично й функціонально, а антропологічно, зсередини людських практик і моделей поведінки. При цьому головними стають категорії не провідництва і героїзму, а самореалізації і навіть ескапізму.

Дві іпостасі революції — позитивна і неґативна, через можливість нових змін та пересторогу хаосу — є домінантними в теоретичних уявленнях про революцію в часи модерну. Однак, як зауважує Джордж Ловсон, досліджуючи етимологію слова «революція», вона містить досить різні аспекти, зокрема

грецький концепт epanastasis (протест) і neoterismos (оновлення), арабське поняття inqilab (перевертати) і thaura (протестувати), поняття mered (повстання), kom (піднесення), marah (протест) і kesher (змова) в класичній гебрайській мові та китайське слово ge-ming (зміна життя, долі чи призначення). Дотепер не так багато досліджень розкривають всю багатоаспектність і полівалентність революції, і дослідники небезпідставно говорять про відсутність «антропологічних рефлексій про природу і модальність революційної поведінки».

Я спробую проаналізувати поведінку Володимира Винниченка як одного з лідерів Української революції, послуговуючись його рефлексіями та внутрішньою біографією, щоб привернути увагу до різних моделей революційної поведінки, а також щоб уникнути історичного присуду, до якого часто зводиться оцінка діяльности певного політичного діяча. У випадку Винниченка переважно звертають увагу на його поведінку, тоді як його рефлексії використовують як буквальні, а не символічні коментарі вчинків.

Одним із постійних закидів Винниченкові є закид у «полівінні» його поглядів упродовж революції та його «втеч» від політики у вирішальні історичні моменти. Із позицій революції як позитивної зміни, що неминуче повинна привести до української державности, непослідовність...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі