Власність чи «власть»?

Січень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
3606 переглядів

Зазвичай в Україні слова «власність» і «влада» ставлять поруч, коли говорять про статки можновладців. Насправді в цьому випадку мають на увазі не «владу», тобто «уряд», і, звичайно, не «владу закону», а персоніфіковану «власть» (рос.) у сенсі «холопов своих мы казнить и миловать вольны» під прикриттям нібито законности. Саме цей феномен забезпечує «власть имущим» можливість застосовувати силу державного примусу на власний розсуд – і, відповідно, у власних інтересах, передовсім – для збагачення. Тож поєднання власности та «власти» в жодному разі не є випадковим. Так само не є воно і винятковою рисою України чи, скажімо, лише пострадянських держав: ситуація у нашій країні цілком укладається у світові закономірності. Причому, ґрунтом як для самої «власти», так і для її поєднання з багатством, виступає насамперед слабкість прав власности, яка, своєю чергою, сягає корінням глибин суспільної свідомости.

Центральне питання сучасної політичної економіки – не так розподіл багатств, як спосіб контролю над насильством, бо власність завжди можна відняти силою. Звісно, порушуючи при цьому права законних власників. Своєю чергою, за таких умов можливість збагачення є головним мотивом «власти», а особисті чи контрольовані можновладцями фінансові ресурси – головним способом її збереження. Хоча б тому «власть» та слабкі права власности є сторонами одної медалі. Відповідно, ті, хто здобув багатства за допомогою сили, не зацікавлені у зміцненні прав власности,[1] натомість власники, що набули статки у чесний спосіб, кровно зацікавлені у приборканні «власти», тож є природними союзниками громадянського суспільства у цьому питанні. Але питання не просто у політико-економічному «розкладі сил».

Адже будь-яка система влади, зокрема й «власти»-власности, існує тільки завдяки леґітимности. Скидається на те, що на наших очах ця леґітимність в Україні добігає кінця, принаймні в першій частині цього тандему. Але наразі набагато менше уваги приділяється другій частині – правам власности, точніше, їхній слабкості. Проте варто замислитися: що саме леґітимізує ту «власть» і забезпечує їй можливість хазяйнувати попри очевидну шкоду для економіки? Насправді навряд чи можливо позбутися «власти», не подолавши слабкість прав власности: ці феномени взаємопов’язані на глибшому, можливо, найглибшому рівні.

Звідки «ростуть ноги»

Звичайно, обидві згадані традиції Україна безпосередньо успадкувала від СССР. Там, з одного боку, нормою було, коли рішення (навіть про долю багатьох людей!) приймав партійний керівник, керуючись «революційною необхідністю» або власним розумінням ідеологічних настанов. З іншого боку, приватна власність на засоби виробництва була під забороною, а права на особисту власність були дуже умовними – знову-таки, відповідно до «єдино вірної» ідеології. Але варто замислитися: а чому саме ця ідеологія стала успішною на землях Російської імперії? Чи не тому, що саме тут вона знайшла плідний історичний ґрунт?

На жаль, описуваний тандем сягає своїм корінням найдавніших часів і більшою чи меншою мірою він спостерігався та спостерігається повсюдно, навіть сьогодні. Американський антрополог Джордж М. Фостер ще майже півсторіччя тому, досліджуючи рештки традиційного суспільства у вигляді примітивних племен, описав їхні уявлення про економічні блага як «гру з нульовою сумою»: якщо один у цій грі виграє, то хтось інший обов’язково втрачає [2]. Представники тих племен (які, зазначимо, не могли і гадки мати про Маркса!) щиро вважають, що блага створюються винятково завдяки «праці» у вузькому сенсі докладання власних зусиль у матеріяльному виробництві. Натомість обмін – зокрема, торгівля та підприємництво – їх лише перерозподіляють. Відповідно, леґітимними в очах носіїв такої свідомости є статки, нажиті «трудовим шляхом», але тільки доки вони не перевищують заробітків «чесного трудівника» у...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.