Вільям Баровз: неможливий класик

Червень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
834 переглядів

 

На початку лютого цього року на київський Поділ, до одного з ґаражів, щофункціонує як творча інституція «LabCombinat», з’їхалися художники та музиканти. Вони читали вірші, співали, демонстрували перформанси, малювали картини, творили інші артефакти – і зрозуміти, що об’єднало їх усіх на ці дві доби, було би важко для тих, хто не знав, що подія мала назву «Барроуз-фест» і була присвячена річниці від дня народження одного з найвпливовіших та, водночас, наймарґінальніших письменників XX сторіччя – Вільяма Баровза.

За два роки виповниться століття відтоді, як Вільям Сьюард Баровз-другий з’явився на нашій планеті. Та ця фундаментальна для розуміння літературного постмодерну фігура, автор леґендарного роману «Голийланч», аж ніяк не здається привидом минулого.

Повернення інтересу до постаті Баровза бачимо сьогодні не тільки в такій несподіваній локації, як київський ґараж, але й в американській видавничій індустрії. Через три дні після «Баровз-фесту» побачила світ збірка «Витерти слова. Листи Вільяма С. Баровза, 1959–1974» («Rub Out The Words. The Letters of William S. Burroughs. 1959–1974»), випущена під редакцією Біла Морґана. А влітку вийшла оновлена біографія письменника, написана ще за його життя і вперше видана 1988 року – «Літературний злодій: життя та часи Вільяма С. Баровза» (Literary Out law:The Life and Times of William S. Burroughs) Теда Морґана. Тож постать Баровза в наші дні, через п’ятнадцять років після його смерти (яка сталася 2 серпня 1997 року), є напрочуд актуальною та все-таки неможливою для прийняття в широкій авдиторії – так само, як і впродовж його життя.

Культ особистости

Відсутність чіткої концепції «Баровз-фесту», окрім прив’язки до річниці від дня народження письменника (яку відзначали 5 лютого), є доволі прикметною. Постать Баровза завжди тримала у тіні його ж літературу.

Організатор акції поет Назар Шешуряк своїми спогадами цю тезу підтверджує:

Про значення Баровза для київського культурного середовища ми взагалі не думали, коли готували фестиваль. Це був легковажний порив: ось день народження у старого, давайте повеселимося. А коли дія почалася, нас вразило те, наскільки різна прийшла публіка: від старшокласників у вузьких джинсах до сорокарічних інженерів у хутряних шапках. Актуалізацією я б це не назвав, але стало очевидно, що Баровз є священною коровою для дуже багатьох, часто протилежних спільнот – причому приплив нових адептів не зупиняється. Упевнений, у кожного з них є свій персональний Баровз: фігура ця більш ніж колоритна і дає можливість інтерпретувати себе як завгодно.

Знову ж таки, йдеться саме про культ особистости письменника, а нерецепцію його текстів.

Чи відомий у нас Баровз? Так. Зрозумілий? Не впевнений. Тексти у нього всетаки досить важкі. Та й мало хто всерйоз читав Баровза, як мені здається, більшість обмежується «Джанкі» і «Голим ланчем». Навіть і ті, хто щиро захоплюється Баровзом, адже біографія у нього справді надто вже потужна. Баровзом можна захоплюватися, не прочитавши жодного його рядка. І це, насправді, прекрасно: ідеї, образи і смисли Баровза виявилися настільки яскравими, що вийшли за межі текстів. Для, вибачте, «творчої молоді» вивчити його біографію буде дуже корисно. Треба брати приклад з людини, яка вміла нетільки творити, а й жити – люто, яскраво. Бо письменників-художників у нас зараз тьма, та все суцільно нудні овочі, жити вміють одиниці.

Якщо придивитися уважніше, то сліди Баровза на фестивалі побачити можна було. Наприклад, ідеї письменника про те, який потенціял мають авдіозаписи для контролю масових зібрань, стали концептуальним базисом виступу київського музиканта Кіма Шамбуея. Шамбуей, який працює в аванткласичному напрямку, повісив над імпровізованою сценою власний фотопортрет і ввімкнув запис своїх творів. Навіть звернення до глядачів у павзах публіка мусила слухати в записі. Показово, що вона сприйняла цей жест як закономірний і пів години...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі