[Відповідь опонентам]

Лютий 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1067 переглядів

Відповідь на відзиви П. Й. Колесника і Н. Є. Крутікової на роботу «Нариси з поетики Шевченка»

Я вдячна моїм опонентам за увагу до моєї роботи. В дальшому звертатимусь до порад моїх опонентів, уточнюючи ті чи інші формулювання, працюючи над поглибленням і розвитком основних положень роботи. Зокрема працюватиму над тим, щоб виразніше показати зв’язки поезії Шевченка із сучасним йому літературним середовищем, більше уваги приділятиму при висвітленні естетики поета питанням ідеологічним, намагатимуся обґрунтованіше доводити свою думку, ширше звертатимуся до літератури питання тощо.

Та, насамперед, мені хотілося б зупинитися на деяких принципових моментах у критиці моїх шановних опонентів.

Можна сприймати критику, якою б різкою вона не була, якщо вона є критикою по суті, критикою конкретною, яка ґрунтується на розумінні того, що ти хотів сказати і що сказано в роботі. Проте деякі мої думки в інтерпретації моїх опонентів зазнали таких дивовижних змін, що я їх (цих думок) просто не ладна впізнати. За таких умов реаґувати на критику досить важко.

Ніна Євгенівна закидає моїй роботі «відсутність критерію змістовности». {1}* Це дуже серйозний закид, і, якщо він справедливий, то роботу ніяк не можна вважати «змістовною» і «цікавою» (а саме так в цілому оцінила її Ніна Євгенівна). Адже це було б порушенням елементарних вимог, які ми ставимо до літературознавчого аналізу. Гадаю, що робота ніяк не дає підстав говорити про «відсутність критерію змістовности», – просто змістові категорії беруться тут у своєрідному ракурсі. При аналізі того чи того формального явища послідовно даються виходи в план змісту, в ідейну атмосферу твору і творчости поета загалом.

Зупинятися на них докладніше не входило в моє завдання та й не відповідало б профілю цієї роботи. Чому ж всі ці специфічні «виходи» називати «оговорками»?! {2} Зовсім необов’язково, я вважаю, аналізуючи приміром, персоніфікацію, доходити аж до аналізу «ідей утопічного соціялізму» в Шевченка...

Деякі мої думки надто довільно інтерпретуються моїми опонентами і тут же засуджуються, як шкідливі, неправильні. Та річ у тім, що думка ця не моя, її мені нав’язано.

Приклад. Ніна Євгенівна закидає мені «выведение Шевченко за рамки реализма» на підставі такої цитати: «його (Шевченка. – М.К.) образотворчі засоби не тільки виходять за межі романтизму, наближаючись в процесі творчої еволюції художника до реалізму, а й виявляють несподівану близькість до тих напружених шукань нового типу експресії, що ними багате наше століття» (275–276). Допускаю, що Ніна Євгенівна не згодна з цією думкою, думка, очевидно, не досить чітко і вдало висловлена, але при чім тут «выведение Шевченко за рамки реализма»? Адже тут ідеться про творчий перегук генія з художніми шуканнями наступних поколінь, з поетичною мовою XX століття. Цьому присвячено цілий розділ, жодний арґумент якого не спростований опонентом. А категоричний висновок – готовий.

Тепер про моє нібито прагнення «відірвати» Франка і Лесю Українку від традицій Шевченка. {3} Це звинувачення базувалося на одному-єдиному конкретному зауваженні про відмінність творчих манер, характеру образного узагальнення в цих поетів. Цитую: «Франко і Леся Українка – це, насамперед, поети розумового, інтелектуального складу. Попри ліричну стихію їхньої творчости, найсильніші вони в царині поезії думки, якою завжди дуже чітко контролюється плин чуття. І щодо цього, безперечно, також можна говорити про продовження традицій Шевченка. Але та напруга поетичного, те перетворююче синтетичне образне начало, гострота мистецького синтезу народно-поетичних уявлень, максимальна художня виразність простого слова, поетичний ефект прозаїзму і натуральної деталі, та Шевченкова, за висловом М. Йогансена, “божевільна сила образу”, – ще чекали свого відродження в новій поетичній якості» (294–295). Звичайно, з цією думкою можна не погодитись, але при чому тут «прагнення відірвати Франка і Лесю Українку від...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі