Відкривання Карманського

Квітень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
111 переглядів

Петро Карманський. Поезії. – Київ: Український письменник, 1992.

Петро Карманський. Дорогами смутку і змагань. Вибрані поезії. – Львів: Каменяр, 1995.

Петро Карманський. Ой люлі, смутку. Поезії. – Ужгород: Поличка Карпатського краю, 1996.

Петро Карманський. Мавпяче дзеркало. Листи з Канади і про Канаду до «Канади». – Вінніпеґ: Українська Вільна Академія Наук, 1998.

Поет, прозаїк, драматург, публіцист і педагог Петро Карманський (1878–1956) був широко відомим не лише в Україні, а й на еміґрації, але його слава часто була скандальною. Скрізь він потрапляв у неласку: в Канаді в 1913–1914 роках за підтримку католицької церкви й консервативної партії проти «незалежної» та реформістської інтеліґенції, в Австрії під час Першої світової війни – за критику Спілки визволення України, у Бразилії двадцятих років – за критику отців Василіян, а в Галичині тридцятих і сорокових – за вірші в прорадянських або пронімецьких газетах.

Його літературна кар’єра, як на українського письменника двадцятого століття, була доволі тривалою і продуктивною. Вона почалася ще в дні, коли «молодомузівці» сперечалися в кав’ярнях із Франком, а обірвалася вже після Другої світової війни. За цей час письменник пережив різні «ізми», політичні режими й історичні події. А писав він безперестанно: поезію, художню прозу, драму, переклади світових класиків, спогади, подорожні враження, листи-фейлетони. У дев’яностих роках його спадщині пощастило – з’явилися видання, які подають нові матеріали про життя письменника й повертають сучасному читачеві його творчість. Нещодавно, зокрема, відшукався його роман «Кільця рожі», написаний у Римі ще 1921 року, але досі не виданий. Іще не віднайдено й незібрано розкидані по трьох континентах різні вірші й багате листування. Однак уже вимальовується повна картина всієї його діяльності й творчого доробку.

Що вона говорить сучасникові? Літературознавці виявляють деяку розгубленість перед цією постаттю. Ще колись Михайло Рудницький зізнався, що важко уявити, «у що він вірить, і якими стежками переходить від зневіри в мету буття до гімнів на честь національного духу». Нелегко його вписати в одну школу, один рух або період уже хоч би через довгу кар’єру. А як можна пояснити ту любов до пригод і подорожей, що вела його в канадські прерії та бразильські ліси? Або той талант до скандалів і самореклами, що йому навіть футуристи (котрих він, між іншим, ненавидів) могли би позаздрити? Зрештою, його найгостріші «випади» проти канадців («Мавпяче дзеркало») та бразилійці в («Чому? Причинки до місіонарської діяльності Василіян в Бразилії» – Прудентополіс, 1924) донедавна були невідомі українському читачеві. Канадську серію статей і маловідомі вірші різних десятиліть тепер перевидано.

Першу славу письменник здобув собі в Галичині рівно сто років тому збіркою «З теки самовбивця» (1899). Вона перегукується з Франковим «Зів’ялим листям» і сповнена модного тоді декадентського самоаналізу та занепадницьких настроїв. Ця та наступні збірки перших років століття створила йому «імідж» модерніста-декадента – представника руху, який нібито відвертався від суспільної заанґажованості й занурювався в естетику. Він виявився тривким і найчастіше використовуваним для пояснення особистості й літературної позиції письменника. Однак такий погляд на модернізм взагалі й на Карманського зокрема сьогодні зазнає перегляду. Діяльність письменника хоч би під час визвольних змагань зовсім його заперечує. Уже за час Першої світової війни письменник вів освітню працю з полоненими українцями царської армії в Австрії, потім був обраний до парламенту ЗУНР і брав участь у сесії в Станиславі, де 3 січня 1919 року ухвалено рішення про злуку з УНР. Письменник вів уенерівську місію в Римі до 1921 року, а 1922-го виїхав до Бразилії збирати фонди для екзильного уряду. Повернувся до Галичини аж 1931 року, коли отримав амністію від...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі