Відкритий лист-заява про відмежування від екстремізму в карпаторусинському русі

Квітень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
4
519 переглядів

За останні роки карпаторусинський рух у світі досяг чималих успіхів. Під життєдайними вітрами свободи після Революції 1989 року та падіння тоталітаризму у Центральній та Східній Европі цей народ повільно, але впевнено розбудовує свою майже втрачену культуру. Карпаторусинів визнано окремою національністю у п’яти державах Европи, русинська мова, історія та культура викладається у навчальних закладах різного рівня, в тому числі і в університетах. Зацікавленість різними аспектами минулого та сьогодення карпаторусинів виявляють науковці усього світу. У цьому відношенні багато бездержавних народів Европи та світу можуть по-доброму позаздрити карпаторусинам.

Таке становище стало результатом щоденної, копіткої праці багатьох осіб, жінок та чоловіків, патріотів свого народу та культури. Досягнуто воно було суто еволюційним шляхом, без застосування сили чи пролиття крові, а також без загроз насильства. І цей факт є великим позитивом, що підтверджує тезу про «мирный наш русинський путь», висловлену ще на зорі «третього карпаторусинського національного відродження» одразу після 1989 року.

На превеликий жаль, останнім часом почали з’являтися заяви з боку деяких осіб та організацій, які ставлять під питання загальний принцип вірности ідеалам демократії, ненасильства та свободи, який загалом домінував у карпаторусинському рухові протягом останніх десятиліть. Мабуть, не викликає подиву факт, що такого роду декларації лунають в основному в Україні – єдиній державі, яка не визнала карпаторусинів окремою національністю.

Ми не відкидаємо наших претензій до українського уряду за байдуже, а частоВідкритий лист-заява про відмежування від екстремізму в карпаторусинському русі густо упереджене ставлення до самої ідеї окремішности карпаторусинського народу. Однак ми не можемо погодитися із методами, які пропонують автори вищезгаданих заяв. На сторінках друкованих засобів масової інформації та в мережі Інтернет звучать слова про «геноцид русинів в Україні», «косівський сценарій», необхідність перегляду кордонів не лише України, але також Румунії, Угорщини та Словаччини1. Автори даних публікацій припускаються до образ на адресу інших народів, етнічних груп та держав. Зокрема галицьких українців названо «бандерами» – лайливим терміном радянських часів. Держава ж Румунія звинувачується не більше не менше як у «прихопленні» (крадіжці) земель південного Марамороша ще у 1918 році2. У той же час автори без вагання закликають далеку Росію допомогти русинським екстремістам у їхній деструктивній діяльності, скерованій на досягнення ситуації на зразок «Закарпаття без України і без НАТО».

Іншим «наріжним каменем», на якому вибудовується концепція екстремістів є питання Підкарпатської Русі, яка у 1918–1938 роках являла собою східну провінцію Чехословаччини. У цей час карпаторусини, які її населяли, справді мали культурну, але не політичну автономію, проте нинішні карпаторусинські «діячі» підносять Підкарпатську Русь чехословацького періоду як повноцінну державу зі своїми прем’єр-міністрами та урядом3, що є звичайним перекрученням історичної правди. На цій підставі, а також на підставі результатів референдуму 1991 року (де, до речі, слово «русин» чи «карпаторусин» і не згадувалося, йшлося про створення «спеціяльної самоврядної території Закарпатської области»), деякі гарячі голови із Закарпаття вимагають створення окремої національпої держави – Підкарпатської Русі4.

Оскільки дана ситуація ставить під загрозу міжнародний авторитет карпаторусинського руху загалом, ми хотіли б заявити:

1. Карпаторусинський рух як рух національний повинен слідувати ідеалам демократії, свободи, толерантности, ненасильства та мирного співіснування.

2. Відмовитися від застарілої ще в XIX ст. тези «мова=народ=держава», яка не принесла Европі нічого, окрім двох світових воєн та масових геноцидів, і прийняти факт, що Европейський Союз повинен стати домівкою для усіх карпатських русинів, як усіх інших народів Европи, державних чи бездержавних.

3. Як висновок із попередньої тези, абсурдним є намагання зміни наявної системи кордонів та створення нових, нашою кінцевою метою повинна стати Европа без кордонів.

4. Прийняти факт, що до Европейського Союзу русини Закарпаття можуть потрапити лише як частина демократичної України, держави, яка подала світові безпрецедентний зразок мирної революції і послідовно бореться із залишками тоталітаризму. З цієї причини, міжнародній карпаторусинській спільноті та русинам Закарпаття слід усіляко підтримувати зусилля України на шляху до европейської інтеґрації.

5. На наше глибоке переконання, карпаторусини як сучасний цивілізований народ повинні послідовно вирішувати свої проблеми мирним шляхом і аж ніяк не шляхом погроз та демаршів. У 1990-х роках співпраця з урядами і парламентами своїх держав та міжнародними організаціями привела до визнання карпаторусинів у Словаччині, Угорщині, Румунії та Польщі. Таким самим шляхом повинні йти і карпаторусини України.

Екстремістські елементи існують майже в усіх суспільних та національних рухах. Проте у випадку сьогоднішнього закарпатського русинського екстремізму дуже чітко виявляється зв’язок не лише з тоталітаризмом комуністичного зразка, а й з давнішими ідеалами «третього Риму» та «единой и неделимой» Росії «от Карпат до Владивостока». Ми закликаємо карпаторусинів усіх країн – громадян Европейського Союзу, громадян України, громадян США та Канади – висловте чітко свою позицію! Не дайте демагогам обдурити себе і говорити від Вашого імені!

Зі свого боку, ми як Голова Світового конґресу русинів та Голова Світової академії русинської культури висловлюємо повну незгоду з будь-якими заявами, спрямованими на дестабілізацію міжнародного становища, такими, які становлять загрозу цілісності наявних держав та ображають честь і гідність країн та їхніх громадян.

Павло Роберт Маґочій, професор, доктор, голова Світового конґресу русинів, академік Канадського королівського товариства – Канадської академії мистецтв, гуманітарних та природничих наук, академік Міжнародної слов’янської академії наук (Київ, Україна)

Стивен Чепа, голова Світової академії русинської культури, президент корпорації «Norstone Financial Corporation» (Торонто, Канада)

24 квітня 2008 р.

  • 1.Der Spiegel-Профіль, 2008, №6, 18 лютого, с. 17.
  • 2.Там само.
  • 3.Там само, с. 15.
  • 4.Там само, с. 17.
Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі