Від Святого Письма до конституційного тексту

Лютий 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
116 переглядів

Конституціоналізм – багатовіковий наробок людства, який не має і не може мати чіткого формального означення. Ця доволі складна ідеологія, концепція та доктрина не так ґрунтується на законодавчих приписах, як походить від багатого історичного досвіду та культурної спадщини боротьби народів і ліберально налаштованих еліт за обмеження державної влади й абсолютистської влади монарха. Призначення доктрини конституціоналізму полягає також і в забезпеченні леґітимації державної влади, яка обмежена правом. У цьому аспекті конституціоналізм нерозривно пов’язаний із верховенством права. Як зазначив класик цієї доктрини Чарлз МакІлвейн, основоположною якістю конституціоналізму є те, що «він постає як правове обмеження уряду, тобто антитеза свавільної влади».

За влучним виразом професора Андраша Шайо, конституціоналізм становить сукупність принципів, порядку діяльности й інституційних механізмів, що їх традиційно використовують із метою обмежити державну владу. Тому конституціоналізм є комплексом ідей, принципів і порядку діяльности, в основі яких лежить проста концепція, що влада держави ґрунтується на праві (конституції) й, водночас, конституція її обмежує.

Отже, конституціоналізм органічно пов’язаний із Основним законом – Конституцією. Без конституціоналізму немає насправді чинної конституції, про що свідчить сумний досвід тоталітарних країн, але конституціоналізм може існувати і без писаного основного закону. З позицій конституціоналізму, конституцію ніколи не розглядають тільки як систему позитивних норм або як «мапу влади»; її головна функція полягає в такому впорядкуванні державної влади, яке унеможливлює прояв державного свавілля, а також у забороні перетворити державну владу в інструмент пригнічення адресатів державно-владних приписів.

Традиція конституціоналізму має довгу історію. Він, як зазначив американський дослідник Джордж Біліяс, «сходить до проблеми, що турбувала уми людства від часів стародавньої Греції та Риму: як утворити державну владу, яка здатна підтримувати стабільність і порядок, що є необхідними для досягнення цілей громади, й водночас визначити і структурувати таку владу в спосіб, який би не допускав тиранії». Пошук вирішення цього питання – моделей обмеження державної влади та водночас утвердження і ґарантія основних прав та свобод, а також суспільної справедливости – ось так можна схарактеризувати всю історію европейського конституціоналізму та взагалі европейської політичної думки.

Отже, конституціоналізм як філософсько-правове явище має два виміри: описовий (dеѕcriptive) та приписовий (prescriptive). B описовому сенсі, – пише професор Ґepгард Каспер, – він переважно стосується історичної боротьби за конституційне визнання права народу на конституційні права, свободи та привілеї. В приписоваму сенсі його значення обіймає всі ті характеристики впорядкування державної влади, що їх розглядаємо як невилучні складники Конституції.

Тому, на нашу цумку, описовий вимір конституціоналізму стосується історичного контексту розвитку ідей обмеження державної влади. Саме конституційні права та свободи, а також конституційні принципи правлять за надійний та ефективний механізм обмеження державної влади. В цьому аспекті полягає зв’язок між конституційним нормативізмом та системою конституційних норм і принципів найвищої юридичної сили та леґітимністю як політико-правовою і моральною категорією.

Леґітимність у цьому сенсі означає відповідність певних дій держави, втілених у правову форму, не лише конституційним нормам і принципам, а й засадничим цінностям правової систeми та демократичного суспільства, які можуть і не бути чітко сформульовані у конституційному тексті, а походити від історичного досвіду народу або цивілізації чи від конституційного духу. Це означає, що сучасний конституціоналізм не залишає місця правовій «містечковості», а пов’язаний із загальнолюдськими політичними та правовими цінностями.

Історичний вимір конституціоналізму вимагає звернення до...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі