Від СПУ до АУП: спроба емансипації

Серпень 1997
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
125 переглядів

Якщо головним завданням кожної організації вважати збереження єдності у її рядах, то ІІ з’їзд Спілки письменників України, що відбувся наприкінці жовтня 1996 року в Києві, безумовно, це завдання виконав. Цьому сприяв і ретельний добір делегатів з’їзду (один на кожних п’ять членів), і ще ретельніший добір промовців, і вміло створена в залі атмосфера всенародного віча під загальним гаслом «Вітчизна у небезпеці!» Зрозуміло, що обговорювати в такій атмосфері якісь творчі й організаційні, а тим більше – фінансові проблеми було би вкрай непатріотично.

Єдність Спілки, себто весь її керівний апарат, вдалося зберегти таким чином ще на п’ять років. Для цього, щоправда, довелось терміново змінити статут, котрий не допускав переобрання того самого голови на третій термін підряд, – але в натхненній атмосфері з’їзду така зміна виявилася пустою формальністю. Зрештою, такі самі зміни в своїх конституціях уже поробили майже всі президенти середньоазіатських республік – заради тієї ж таки загальнонаціональної єдності у нелегкий перехідний період.

Діжки меду не зіпсувала й дрібна ложка дьогтю, докинута групкою молодих літераторів, що вийшли зі Спілки, протестуючи проти відсутності давно назрілих, на їхню думку, змін у письменницькій організації. «Потуги [цих] напівграмотних циркових карликів», у термінах «Літературної України», засвідчили «лише брак літературної й загальнокультурної освіченості, а ширше – нерозуміння сутності й завдань літератури». Газета «Час/Тіmе» дала ще рішучішу відсіч цій «молодій, м’язистій і крикливій порослі, не обтяженій строгою мораллю», проникливо зауваживши, що в усіх отих молодиків «кров бушує нижче пояса».

Увага патріотичної преси до жменьки опортуністів, які навіть коли б захотіли, навряд чи змогли б порушити монолітну єдність півторатисячної письменницької організації, виглядає, на перший погляд, дещо надмірною. Як показує досвід іншої групи молодих літераторів, що відкололись від Спілки кілька років тому й заснували асоціацію «Молода література», будь-яке творче об’єднання без свого приміщення і друкованого органу приречене на неформальне, напіваматорське існування. І хоча цього разу зі Спілки вийшли літератори дещо старші й відоміші, найрозумнішим для СПУ рішенням було б і цього демаршу не помічати, – як «не помітила» вона перед тим ані схизми «Нової літератури», ані навіть виходу зі своїх лав Ліни Костенко.

Тим не менше, усі ці події, попри їхню начебто маргінальність і малозначущість для письменницького моноліту, привертають увагу до певних проблем, що їх упритул не помічають ані спілчанські видання, ані, як показав недавній з’їзд, спілчанські керівники. У двох словах ці проблеми можна окреслити як невідповідність старого «совєтського» змісту Спілки письменників принципово новій ситуації, що виникла в Україні після 1991 року, себто після скасування цензури, легалізації політичного плюралізму, ліквідації диктатури КПСС та здобуття Україною державної незалежності.

Міністерство літератури

Створена в 1934 році як таке собі «міністерство літератури», ця організація впродовж багатьох десятиліть обслуговувала ідеологічні потреби тоталітарної держави, мобілізуючи літераторів на виконання чергових директив Партії, винагороджуючи найретельніших та караючи неслухняних. Особливістю цього «колгоспу», однак, було те, що письменницька праця мала певну інтелектуальну специфіку, а тому й цілком відучити «трудівників пера» від індивідуального, себто творчого мислення було неможливо, не відучивши їх від творчості взагалі. (Часом режим наближався до цієї межі, внаслідок чого з’являлась на диво безлика графоманія, але й пропагандистський ефект такої графоманії, попри її «ідеологічну витриманість», був мінімальним). У певному сенсі, керування літературою можна порівняти з керуванням ядерною реакцією, в ході якого ланцюгова реакція справжньої творчості гальмується, обмежується й спрямовується у потрібний бік за допомогою відповідних механізмів добору...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі