Від романтичного народолюбства до великодержавного шовінізму

Квітень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
90 переглядів

Анджей Валіцький. В полоні консервативної утопії. – Київ: Основи, 1998.

1.

Професор історії в університеті Нотр Дам (США) Анджей Валіцький написав свою книжку ще на початку 60-х років на батьківщині – в Польщі, працюючи в Інституті філософії та соціології Польської академії наук. Проте для задумів польського дослідника ця академічна установа виявилася затісною, і він, дякуючи Фондові Форда й Інститутові міжнародної освіти в Нью-Йорку, скористався нагодою попрацювати в бібліотеках США та Англії. А на запрошення Інституту філософії Академії наук СРСР побував і на протилежному «ідеологічному полюсі» світу, попрацювавши в московському Центральному державному архіві літератури та в ленінградському Центральному державному історичному архіві. Все промовляло за те, що Анджей Валіцький створить непересічну працю. Так і сталося. «“В полоні консервативної утопії”, – вважає Ісая Берлін (його слова вміщено на обкладинці), – є, поза сумнівом, важливим твором наукового знання, який не може не вплинути на всі майбутні спроби вивчати критичний переломний момент в історії російської думки та еволюції російського суспільства». Це вичерпне (і, як висловлюється автор, «структурне») дослідження російської слов’янофільської думки XIX століття від її провісників та початків на зламі XVIIІ–XIX століть (в особах М.Щербатова і М.Карамзіна) до пізніших епігонів (зокрема В.Соловйова).

2.

Писаний на початку «бурхливих» 60-х років, твір Валіцького є гідним продуктом тодішніх ідеологічних і передовсім інтелектуальних дискусій. Його «зіткано» з різних (часом суперечливих) дискурсивних традицій: тут надибуємо і Ґольдманів генетичний структуралізм, і соціологію знання варіанту Мангейма, і ревізований історичний матеріалізм Маркса–Енґельса–Леніна, а також сліди соціологічних моделей Веберового «анти-Маркса». Такий методологічний обладунок, дарма, що еклектичний, був модним вантажем європейського інтелектуала періоду «пізнього капіталізму», в переддень кінця історії/ідеології світу і т.д.

Основною текстовою метафорою, одиницею дослідження – структурою, яка є предметом і одночасно інструментом дослідження – є «світогляд», потрактований у дусі ідей Люсьєна Ґольдмана, як цілісне бачення світу, смислова структура, система пізнавальних та естетичних цінностей, внутрішньо когерентна «в межах властивого собі стилю». Світогляд зосереджується не лише у філософських, наукових, ідеологічних теоріях або творах мистецтва, проте максимально концептуалізується в свідомості мислителя чи поета. Саме історія світоглядів, яку визнають марксисти і немарксисти, полегшить інтеґрацію «автономізованих галузей гуманістики». Аби дослідити тип даного світогляду, його динаміку, слід застосувати «Історико-структуральні дослідження, що з’ясовують структуру через структуру, уміщують досліджувані світогляди в глобальній структурі суспільного життя, яке їх охоплює та детермінує». Таким чином Валіцький пробує узгодити знамениту суперечність між історією та структурою, створити певну структурну історію. Автор осмислює російське слов’янофільство як цілісний світогляд, у центрі якого міститься своєрідна філософія людини та суспільства.

Дві інші важливі метафори – «ідеології» та «утопії» – автор позичив у Карла Мангейма, дещо їх видозмінивши: «...Всі суспільно-політичні ідеології мають свій світоглядний аспект, а всі світогляди та утопії належать до сфери ідеологічних явищ; однак не всі ідеології є цілісними світоглядами і не всі ідеології є утопіями». Сам автор визнає неможливість чітко розрізняти «ідеологію» та «світогляд» і пропонує позначати останній як «цілісний світогляд». Історик намагається розв’язати суперечність між індивідуальним і загальним (суспільним) світоглядом шляхом уведення індивідуальних світоглядів різних мислителів «до ширших конкретних цілостей (суспільних світоглядів), а також ... шляхом віднесення їх до глобальної структури суспільного життя». Все це можна означити як...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі