Від Ґалича до Пріґова (реконструкція інтеліґентської свідомості 70-х років)

Жовтень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
114 переглядів

Я побачив, що все зрештою залежить

від політики, і хай там як, але жоден

народ ніколи не може бути інакшим,

аніж його зробила природа його державного ладу.

Жан-Жак Руссо, «Сповідь»

 

Осінь сімдесятого року. Ленінградська подруга моїх батьків запитує, чи може вона запросити в гості Ґалича. Він живе в тому ж під'їзді, що й ми, поверхом нижче, але у нас ніколи не буває. Для мене, чотирнадцятилітнього, посидіти за столом із самим Ґаличем уже неабияка подія. Наша сім’я готується до цілком домашньої вечері, але десь за півгодини перед призначеним часом помешкання починають заповнювати знайомі, напівзнайомі та зовсім незнайомі люди. Стає зрозумілим, що у нас має відбутися концерт. Ґалич співатиме. До його приходу я встановлюю магнітофон, щоправда, не «системи “Яуза”», яку прославив сам бард, а таку ж потворну й важезну «Комету». Діставши дозвіл записувати, я, однак, ощаджу плівку і вимикаю магнітофон після кожної пісні. Відтак реґулярно не встигаю вчасно ввімкнути й гублю одне-два слова на початку пісень, епіграфи, а головне – всі розмови в інтервалах, себто те, що сьогодні, коли тексти давно вже опубліковано, було б чи не найцікавішим. Утім, однаково записані плівки давно розмагнітилися.

Зима вісімдесят першого. Юність закінчилась услід за отроцтвом. Ґалича поховано в Парижі. Мені телефонує приятель і запрошує до себе на Кропоткінську. В нього читатиме якийсь Пріґов[1], який, стверджує з чиїхось слів мій співрозмовник, продовжує традицію Хармса. Від згадки про «традицію Хармса» бажання будь-куди йти відразу зникає – мода на Оберіу вже встигла породити численних епігонів, що складають абсурдистські тексти. Але саме того дня є на кого залишити дворічного сина. Маємо з дружиною унікальну нагоду вийти з дому разом, тож вирушаємо здобувати поетичні враження. І від першої ж хвилини читання стає ясно: Хармс тут ні до чого. Як і одинадцять років тому, я чую поета, котрий живе не словесністю піввікової давнини, а живою мовою. За годину моє літературне навернення остаточно відбулося.

У проміжок між цими двома вечорами майже без залишку вмістилися сімдесяті роки.

* * *

Намагаючись пригадати почуття, з яким довелося прожити цю своєрідну епоху, подибуєш дві найфундаментальніші й начебто цілковито взаємозаперечні емоції: ненависть і задоволення. З одного боку, покоління, пробуджене до життя гуркотом танків, що входили у Прагу, достеменно знало: воно живе поруч із самісіньким осереддям усього бруду та підлоти, які тільки є на світі. Знамениті Рейґанові слова про імперію зла не були ані сенсацією, ані откровенням – 1982 року американський президент лише висловив з трибуни британського парламенту те, що було й так відомо кожному радянському інтеліґентові. Я й досі не знаю, чому насправді збили південнокорейський літак і хто стояв за замахом на Папу Римського, але у тому вповні маніхейському світі, в якому ми тоді жили, будь-який злочин міг мати одиноке й цілком конкретне джерело – КДБ.

Ненависть, узагалі-то, неприємне почуття, але, з іншого боку, усвідомлення того, що її об'єктом є абсолютне зло, з яким ти безпосередньо стикаєшся, посилювало відчуття власної значущості. Не надто цікаве життя, звідусіль стиснуте спорохнілим режимом, набувало якогось метафізичного виміру. І Ґалич, як ніхто, вмів надати цей вимір нашому спільному існуванню.

И слышит Прага, слышит Сопот

Истошный шепот: тру-ля-ля.

Но продирается сквозь шепот

Кирзовый топот патруля:

Ать-два, ать-два.

Нас отпустили на поруки

На год, на час, на пять минут.

Поют девчонки о разлуке,

Мальчишки о любви поют.

.......................................................

А я, крестом раскинув руки,

Как оступившийся минер,

Все о беде, все о...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі