Вічне повернення містифікацій

Січень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
129 переглядів

Книжки, які згадуються в цьому есеї:

Ossian Revisited. Ed. Howard Gaskill. – Edinburgh: Edinburgh University Press, 1991.

Paul M. Allen and Joan de Ris Allen. Fingal’s Cave, the Poems of Ossian, and Celtic Christianity. – New York: Continuum, 1999.

Ю.Д. Левин. Оссиан в русской литературе: конец XVIII – первая треть XIX века. – Ленинград, 1980.

Леонід Махновець. Про автора «Слова о полку Ігоревім». – Київ: Видавництво при Київському державному університеті, 1989.

Борис Яценко. «Слово о полку Ігоревім» та його доба (комплексне дослідження). – Київ: Видавництво імені Олени Теліги; Веселка, 2000.

Ірина Калинець. Студії над «Словом о полку Ігоревім». – Львів: Місіонер, 1999.

А.А. Гогешвили. Три источника «Слова о полку Игореве». – Москва, 1999.

1.

З-поміж багатьох складників творення новітньої національної самосвідомості й колективного самоствердження, мабуть, найбільше уваги традиційно привертає роль «національного поета». Ним пишається багато літератур, хоч є й такі (наприклад, французька та американська), що не мають однозначного «еталона». У Східній Європі, де не бракує ікон та іконних письменників, «національні поети» стають закономірністю, тож такі письменники, як Шевченко та Міцкевич, Пушкін і Петефі, Маха й Емінеску водночас уособлюють і літературу, і націю, і їх унікально владне, трансцендентне поєднання.

Але медаль національної гордості та ідентичності має зворотний бік. Назвімо його умовно творенням «національної поеми». Найчастіше пошук коренів ідентичності у вигляді архітексту зводиться – за інерцією класичної поетики, в якій епічний жанр уважається найціннішим – до пошуку стародавнього «національного» або «народного» епосу. Ідеальна функція/цінність (тобто епос як «голос і дух народу») поєднується з явним (або потаємним) комплексом потреб (самоствердження, гідність, ідентичність тощо), й вони відтак разом диктують виникнення твору. Тобто сама потреба мати такі тексти породжує їх «відкриття» – напрочуд повсюдне й тривале продукування підробок і містифікацій.

Попри розмаїття його прийомів і механізмів, відкриття/конструювання національних прадавніх пам’яток мають фундаментальну схожість між собою. Усі вони черпають із надр колективних бажань, острахів і травм, й артикулюються, а потім захищаються, майже ідентичною риторикою та пафосом. В остаточному підсумку як у канонізації «національного поета», так і у виникненні «національного епосу», йдеться про пошук колективного sacrum.

2.

Хоч містифікацій та фальсифікацій не бракувало і в домодерній добі (згадаймо повсюдне продукування святих мощів і торгівлю ними в середньовіччі), й хоч число різних сфальшованих королівських грамот напевно перевищує кількість автентичних, саме модерна доба дає драматичний приклад поставання національних містифікацій. Різниця між «звичайними» та «національними» – істотна. Оґюстен Тьєрі у своїй праці «Великі літературні містифікації» (1911) описує їх, буцімто «великих», чимало, але хіба що про найвідоміші з них, як-от про «поета Томаса Равлі» (Thomas Rowley), що його вигадав Томас Чатертон, чи про «Ґузлу» Проспера Меріме, пам’ятає тепер хтось поза колом спеціалістів. Проте є одна, яка по суті стала універсальною (бодай у європейському контексті) й так чи інакше моделює майже весь подальший жанр національних містифікацій. Ідеться про Оссіана.

Наприкінці 1750-х років двадцятип’ятилітній шотландський бакалавр Джеймс Макферсон, який раніше опублікував декілька сентиментально-ґотичних поезій, що їх ніхто так і не помітив, дістав доручення від Г’ю Блера, тодішнього літературного ґуру Едінбурґа, зайнятися збиранням ґельського фольклору. 1760 року Макферсон опублікував в Едінбурзі перші плоди своїх пошуків – тонку збірку «Фраґменти давньої поезії, зібраної в горах Шотландії та...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі