Великий голод і велике начальство

Грудень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
117 переглядів

24 квітня 1952 року на засіданні політбюра ЦК Компартії України (КПУ) перший секретар ЦК Леонід Мельников повідомив, що 14 і 15 квітня він та голова Ради Міністрів УРСР Дем’ян Коротченко мали бесіду з ге­­неральним секретарем ЦК КПРС  Іосіфом Сталіним, яка відбувалася протягом чотирьох годин. На інформацію  керівників радянської України про збільшення в республіці засівів пшениці Сталін зробив чи не єдину відому нині заяву з оцінкою голоду як явища. Мельников навів вислів вождя:

...Історія людства знає багато трагічних прикладів, коли внаслідок нестачі хліба вимирають цілі нації й раз і назавжди поховали нації себе в історії.

Сталін ужив де­фі­ніцію «нація», а не «народ», «країна», «держава», і мож­на припустити, що не випадково, адже він та інші керівники Компартії  доб­ре знали про катастрофічні на­слідки голодоморів 1932–1933, 1946–1947  років в Україні, а також ню­ан­­си ви­роблення Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання зло­чину геноциду та покарання за ньо­го як ці­леспрямований акт масового зни­щення людей. Отже,  вони чітко усві­домлювали, що голод може загро­жу­вати існуванню національних спіль­нот.  

Принагідно зазначимо, що інтенсивні наукові дослідження останніх років дали змогу реконструювати картину жахливої гуманітарної катастрофи в Европі XX століття, якою став голод 1932–1933 років. Проте значна  кіль­кість проблем, пов’язаних із голодом, іще потребують вивчення.  Серед них питання, що конкретно знали керівники УРСР у 1950–1970-х роках про голод 1932–1933 років, як вони його оцінювали, яку політичну поведінку обирали?  

Першою групою історичних джерел, які уможливлюють відповідь на  ці запитання, є мемуари колишніх пар­­тійно-державних діячів УРСР. На­приклад, Петро Шелест (перший секретар ЦК КП України в 1963–1972 роках), який від 1932 року працював на Маріюпольському металурґійному  заводі й отримував (за нормами найупривілейованішого, так званого  пер­­­шого списку централізованого держав­ного постачання продовольства –  карткової системи, що існувала тоді в СРСР) разом із дружиною кілограм  хліба на день, консерви, яєчний порошок, оселедці, свідчить таке:  

У той час – 1932–1934 роки – на Україні був страшний голод. На селі вимирали від голоду сім’ями, навіть цілими селами. В багатьох місцях  було навіть людожерство – це була трагедія. Та все ж колись стане  відомо, скільки ж від голодної смерти в ті роки загинуло людей. Це був  просто злочин нашого уряду, але про це сором’язливо замовчується. Все списується на успіхи й труднощі зростання.

Олександр Ляшко (голова Ради Міністрів УРСР у 1972–1987 роках) на початку 1933 року був сімнадцятирічним студентом Луганського автодорожнього технікуму. Він бачив, як у Першотравневому саду Луганська вантажили на підводи померлих від голоду та холоду людей. У травні 1933 року він побував у селі Білоскелевате Новосвітловського району, де зіткнувся з жахливим становищем селян. Він писав:

Вперше у мене ворухнувся сумнів, а чи не можна було без таких страшних жертв та мук? Яким виросте наше покоління, хто відновить людські втрати? Але я гнав геть сумніви. Нас міцно вчили: ні в чому, що стосується політики, не сумніватися. Лише вірити та бути напоготові виконати будь-яке завдання партії та комсомолу.

Мати Володимира Щербицького (першого секретаря ЦК КПУ в 1972– 1989 роках) пригадувала, що їхню родину в 1933 році врятувала риба, яку ловив чоловік у Дніпрі, а також гарбузита кабачки, які стали основною їжею.

Отже, замолоду політичні керівники УРСР пережили голод 1932– 1933 років, бачили на власні очі загибель людей від голоду. Попри те, що мемуари мають доволі суб’єктивний характер і написані, здебільшого (окрім Шелестових) наприкінці 1980-хна початку 1990-х років, зрозуміло, що голод 1932–1933 років залишив глибокий відбиток у пам’яті їхніх авторів.

Іншою групою історичних джерел стали архівні документи, уважне...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі