Величезні ставки битви в Україні. Фашизм повертається в країну, яку він колись зруйнував

Травень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
6
3917 переглядів

Ми легко забуваємо, як діє фашизм: як яскрава й осяйна альтернатива буденним обов’язкам повсякденного життя, як прославляння очевидно і тотально ірраціональних речей усупереч здоровому глуздові та досвіду. Для фашизму характерна наявність збройних сил, що не виглядають як збройні сили, байдужість до законів війни в їх застосуванні до народів, котрі вважають за нижчі, захоплене прославляння «імперії» після контрпродуктивних захоплень землі. Фашизм означає прославляння оголеного чоловічого тіла, нав’язливу стурбованість гомосексуальністю, котру водночас криміналізують та імітують. Фашизм відкидає лібералізм і демократію як облудні форми індивідуалізму, наполягає на колективній волі як такій, що має перевагу над індивідуальним правом вибору, і фетишизує звитяжні вчинки. Оскільки вчинок – це все, а слово – ніщо, слова існують лише для того, аби уможливити вчинки і по тому зробити з них міти. Істина не може існувати, тож історія – це не більше, ніж політичний ресурс. Гітлер міг говорити про св. Павла як про свого ворога, Мусоліні міг прикликати духи римських імператорів. За сімдесят років після закінчення Другої світової війни ми забули, як привабливо це колись виглядало для европейців і що насправді лише поразка у війні дискредитувала фашизм. Сьогодні ці ідеї здіймають голову в Росії – країні, яка вибудовує свою історичну політику довкола совєтської перемоги у тій війні; і пісня сирени, що лине з Росії, має дивну привабливість для Німеччини – країни, яку перемогли і яка нібито мала чогось із цього навчитися.

Плюралістична революція в Україні виявилася шокуючою поразкою для Москви, і Москва відповіла наступом проти европейської історії. Тоді як европейці з тривогою або зачудуванням спостерігають за розповзанням російського спецназу з Криму через Донецьк та Луганськ, пропаґандисти Владіміра Путіна намагаються затягнути европейців в альтернативну реальність, у виклад історії, доволі відмінний від того, як мислить більшість українців, та й від того, що витримало би перевірку фактами. Стверджується, що України історично ніколи не існувало, а якщо вона й була, то тільки як частина Російської імперії. Українців як народу не існує, в найкращому випадку вони малороси. Але якщо Україна й українці не існують, тоді немає і Европи та европейців. Якщо Україна зникне з історії, те саме станеться і з місцем скоєння найбільших злочинів і нацистського, і сталінського режимів. Якщо в України немає минулого, тоді Гітлер ніколи не намагався створити імперію, а Сталін ніколи не чинив терору голодом.

Звичайно, Україна має історію. Територію сьогоднішньої України можна дуже легко ідентифікувати в рамках кожної великої епохи европейського минулого. Історія київської східнослов’янської державности розпочинається в Києві тисячоліття тому. Її перетин із Москвою відбувся вже після століть перебування під управлінням таких місць, як Вільнюс і Варшава, а долучення українських земель до Совєтського Союзу відбулося лише після того, як військові та політичні труднощі переконали самих більшовиків у тому, що з Україною слід обходитися як із виразно окремою політичною одиницею. Після того, як Київ із десяток разів було окуповано, Червона армія здобула перемогу, і Україна 1922 року в іпостасі совєтської постала як частина нового Совєтського Союзу.

Якраз тому, що українців було важко придушити, і саме тому, що Совєтська Україна була західним прикордонням СССР, питання її европейської ідентичности було центральним від початку совєтської історії. Совєтську політику щодо Европи характеризувала певна двоїстість: совєтська модернізація мала відтворити европейську капіталістичну модерність, але тільки аби перевершити її. У цій схемі Европа могла бути або проґресивною, або реґресивною, залежно від моменту, куту розгляду та настрою лідера. У 1920-х роках совєтська політика прихильно ставилася до розвитку українського інтелектуального і політичного класу, базуючись на припущенні, що просвічені українці стануть у...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.